Споживачів хочуть привчити здавати порожні пляшки - скляні та пластикові
Споживачів хочуть привчити здавати порожні пляшки - скляні та пластикові. У Верховній Раді зареєстрований законопроект, за яким з 1 січня 2015 р вводиться депозитний збір за тару для харчових продуктів. Однак навряд чи ця система буде впроваджена в заплановані терміни, оскільки для створення розгалуженої мережі приймальних пунктів необхідні значні інвестиції.
Час збирати пляшки
Парламентарії хочуть повернутися до колись популярної в Радянському Союзі системі заставних цін на тару. Заставна вартість тари, встановлена Кабінетом Міністрів, буде вказуватися на чеку при купівлі товару і повертатися в приймальних пунктах або в магазинах, в які звернеться покупець. Зібрані скляні пляшки планується відправляти на повторне використання, бите скло і ПЕТ-пляшки підуть на переробку.
Такі пропозиції містяться в поправках до Закону "Про відходи" (законопроект №3489) авторства депутата Віктора Балоги . Мета цього документа - повернути в обіг скляні пляшки, зменшити кількість скла і пластика, які в кращому випадку потрапляють на сміттєзвалища, а в гіршому - лежать уздовж доріг або в лісосмугах.
Якою буде заставна вартість скляної та пластикової тари - поки невідомо. Але експерти припускають, що вона перевищить нинішню вартість вторсировини в приймальних пунктах.
"Розмір застави повинен бути досить великим, щоб у людей з'явилися економічні стимули нести пляшки в приймальні пункти. Упевнений, якби за скляну пляшку давали хоча б 50 коп. Або 1 грн., То їх би набагато менше викидали в сміттєві баки", - заявив в інтерв'ю "ДС" керівник ТОВ "Крамар Рісайклінг" Максим Костюшко.
За радянських часів заставна ціна пляшки часто перевищувала 30% вартості товару. Наприклад, при ціні лимонаду в 50 коп., За здану порожню пляшку платили 20 коп.
Зараз в приймальних пунктах за скляну тару дають символічну суму. Наприклад, ТОВ "Київміськвторресурси" приймає пивні пляшки від пива "Славутич" і "Чернігівське" за 20 коп., А за тару від "Оболоні" можна отримати всього 15 коп.
"Не дивно, що пляшки простіше викинути в сміттєвий контейнер, ніж везти їх через півміста, отримуючи за це копійки. Адже вартість проїзду до пункту прийому вторсировини може виявитися вище виручки від зданої тари", - говорить генеральний директор ТОВ "Малинівський склозавод" Руслан Білозерських.
Автомати для тари
Щоб депозитна система запрацювала, автор законопроекту пропонує зобов'язати місцеву владу організувати мережу приймальних пунктів. Якщо в радянські часи точки по прийому скляних пляшок і банок розташовувалися мало не на кожному розі, то зараз їх залишилися одиниці, та й ті перебувають у приватній власності.
Наприклад, в Києві їх близько 70, хоча півстоліття тому налічувалося кілька сотень. Якщо не створити розвинену мережу пунктів прийому, введення високої заставної вартості тари вдарить по кишенях споживачів, які змушені будуть викидати в сміттєві контейнери дорогі пляшки (висока вартість проїзду до віддаленого пункту прийому "з'їсть" виручені від здачі тари гроші).
Однак навряд чи регіони знайдуть в своїх мізерних бюджетах "зайві" гроші для розвитку мережі муніципальних пунктів прийому вторсировини. Правда, автор законопроекту пропонує організувати повернення тари і в торговельні заклади, в яких купувався товар. але опитані "ДС" керівники і власники магазинів критично оцінюють цю ініціативу.
"Організація точок прийому пляшок - це додаткові витрати. Під це потрібно виділити штатного працівника, а головне - освободную площа в торговому залі, яку вигідніше здати в оренду, а також на складі, яку вигідніше використовувати для власних потреб", - пояснив "ДС" керівник столичного супермаркету, який побажав залишитися неназваним.
У країнах Європейського Cоюзу законодавчо примусили великі торгові мережі встановити автомати для прийому використаної тари.
Діюча там депозитна система передбачає створення всіма зацікавленими сторонами - виробниками товарів, представниками роздрібної торгівлі, переробників вторсировини - керуючої компанії, яка за погодженням з органами державної влади встановлює правила обігу тари і координує дії учасників процесу, забезпечуючи таким чином збір, транспортування і повторне використання або переробку.
"У законопроекті, запропонованому Віктором Балогою, дуже багато неясностей. З тексту абсолютно незрозуміло, хто буде покривати збитки від розміщення і утримання приймальних пунктів, чи зобов'язані магазини приймати тару від продукції, яку вони не продавали, і т. П.", - говорить провідний менеджер з енергоефективності корпорації "Оболонь" Сергій Пустовіт.
Очевидно, що впровадження системи депозитного збору вимагає значних фінансових витрат. Наприклад, Німеччини було потрібно близько 1 млрд євро, але там до цього ніколи не існувало мережі приймальних пунктів і її довелося створювати практично з нуля.
Естонія обійшлася куди більш скромною сумою - близько 2 млн євро. Однак в законопроекті №3489 немає ніяких фінансових розрахунків, хоча не завадило б прорахувати економічну сторону питання, оцінити витрати для впровадження і підтримки системи депозитного збору за тару.
пряма вигода
За великим рахунком, в Україні вже давно слід було б ввести систему депозитної вартості тари, яка успішно діє в країнах Євросоюзу. Європейці не поспішають викидати в сміттєвий контейнер порожні пляшки, за які можна виручити непогані гроші. Наприклад, в Німеччині за скляні пляшки відшкодовується від 8 до 15 євроцентів (для порівняння - літр пива Brau-meister Pilsner коштує 80 центів), за ПЕТ-пляшки з твердого пластика - 15 центів, за ємності з м'якого пластику - 25 центів.
Результати говорять самі за себе: за даними європейської Асоціації виробників тари і упаковки, в Німеччині переробляється до 90% ПЕТ-пляшок. В Україні, за даними торгово-виробничої групи "ГалПЕТ", - максимум 10%. У країнах Євросоюзу з використаної склотари виготовляється до 85% нових пляшок і банок.
"В Україні ж використовується вдруге 15-20% скла, інше виявляється на звалищах. І в цей же час вітчизняні виробники склотари змушені купувати склобій за кордоном", - говорить директор ТОВ "Малинівський склозавод" Руслан Білозерських. Щорічно в Україні на переробку направляється близько 200 тис. Т битого скла, тоді як потреби склозаводів оцінюються в 350 тис. Т.