Шоколадний будинок » Шоко-класика
У «Шоколадному будинку» в Києві пройшов перший фестиваль камерної музики «Шоко-класика»
«Спасение утопающих – дело рук самих утопающих» – цей безсмертний вислів радянських часів, напевне, якнайбільше підходить до сьогодення. Ситуація, в якій знаходяться пам’ятки старовини, архітектурні будівлі України, кинуті майже напризволяще, досить критична. Вони доживають свій вік, нагадуючи про своє існування падаючим на перехожих камінням з ліпнини. У подібному стані перебуває й старе і вічно молоде мистецтво класичної музики. Багато десятиліть нав’язували народу думку про «незрозумілість» та «недоступність» класичного мистецтва для широкого загалу людей, наразі підтримуючи «зрозумілі» та «доступні» естрадні жанри. Класика поступово замкнулася у колі професіоналів, все менше маючи «точок дотику» із своїми прихильниками. Засоби масової інформації зі сторінок газет та журналів охоче діляться подробицями з життя та кар’єри естрадних зірок, соромливо оминаючи представників «старенької» класики. Значні художні сили музикантів, вихідців з провідного ВиШу країни – Національної Музичної Академії України, після закінчення навчання не можуть знайти достойної «точки прикладення сили». Маючи репертуар, бажання і вміння грати, орієнтуючись на найвищі зразки мистецтва, вони з часом розуміють свою непотрібність. Хотів би грати, та де? Хто їде за кордон шукати кращої долі, хто потихеньку спивається, хто змінює професію.
За майже 20 років існування Незалежної України не побудовано жодного спеціально пристосованого для концертів класичної музики акустичного залу. Багато колективів перебуває у стані жорсткої депресії – їм нема де виступати. До таких відносяться і численні хорові колективи, і симфонічні оркестри й камерні виконавці. А навіщо будувати, якщо народу не потрібно? Значно виросли за цей час масштаби Києва. В нових районах заздалегідь планують об’єкти соціального призначення – від шкіл та дитячих садків до лікарень та крупних маркетів. Але місця для культурного проведення часу, включаючи концертні зали – поза межами уваги архітекторів. Невеличка їхня кількість сконцентрована саме у центрі міста, концерти починаються ввечері, але їхати після роботи та ще й у години пік... Дай Боже дістатися додому!
Можна тільки заздрити тим країнам, де заможні бізнесмени, бажаючи увіковічнити своє ім’я вкладом у мистецтво, створювали «Карнегі-холли», «Альберт-холли» – концертні зали, відомі тепер в усьому світі. Та й пересічні громадяни країн Західної Європи відчувають себе причетними до національної культури. У найбільшому залі Амстердаму – «Концертгебау» кожна артистична кімната відремонтована за кошти тієї чи іншої родини міста. Навіть шафи мають своїх меценатів. У Німеччині є органи, побудовані на кошти громадян міста, і на кожній з органних труб викарбовано навічно ім’я власника. Отже, частину проблем можна вирішити за рахунок небайдужості громадян, а не держави. Тоді й відчуєш себе безпосередньо часткою своєї культури.
Модні зараз ідеї про структурування води підтвердили надзвичайне явище: класична музика дійсно впливає на організацію молекул води, які складаються у гармонійно побудовану молекулярну сітку. Таким чином «заряджена» вода несе свій благотворний вплив на організм людини. А скільки ж користі у безпосередньому спілкуванні музичних гармоній з тією рідиною, з якої складається людське тіло! 
Це відкриття зможуть перевірити на собі відвідувачі «Шоколадного будинку» на Липках, де проходить перший Фестиваль камерної музики «Шоко-Класика». Назва натякає і на місце проведення цієї культурної акції, і на несподівану для багатьох радість відкриття тієї життєвої ніші, де відсутні в’їдливі буденні турботи, а є краса, гармонія і спокій. Архітектор Володимир Ніколаєв, який розробив довершені й різноманітні інтер’єри цього будинку, ніби дивився уперед, створивши чудовий акустичний зал у стилі рококо. Для музикантів Києва це справжня знахідка. До речі, архітектор В. Ніколаєв побудував у Києві й зал Купецького зібрання, в якому зараз знаходиться Національна філармонія України – найпрестижніший концертний зал країни.
Головна мета музикантів – привернути увагу широкого загалу киян до насущних потреб архітектурної пам’ятки Києва «Шоколадного будинка» на вул. Шовковична, 17/2, де знаходиться філія Київського національного музею російського мистецтва «Дитяча картинна галерея» Всі збори від концертів будуть використані на ремонтно-реставраційні роботи цієї дивовижної будівлі. По суті, самі музиканти є меценатами, віддаючи свій труд на благо суспільства.
Попереду, як завжди, Герої.
14 червня 2010 року відбулося відкриття фестивалю «Шоко-Класика» за участю Героя України Ніни Матвієнко та Ансамблю давньої музики під керуванням заслуженого діяча мистецтв України, Голови київської організації Національної музичної спілки України Костянтина Чечені. У програмі – чудові, рідко виконувані старовинні українські пісні й танці Гетьманської доби XVI-XVIII ст. У концертах фестивалю, які проходять по четвергах щотижнево, беруть участь відомі майстри: оркестр «ARCHI», скрипачка Ніна Сіваченко, органістка Ольга Дмитренко, чудові співаки та інструменталісти.
Двері «Шоколадного будинку» на вул. Шовковичній, 17/2 завжди гостинно відкриті для усіх бажаючих відчути на собі благотворний вплив класичної музики та небайдужих до славного минулого рідного міста.
Ярослав Юрченко
2010-2011
