Невдача з пуском нової російської ракети-носія «Ангара» свідчить про кризу в галузі
Фото: ІТАР-ТАСС
Російська космічна галузь, яка ще зберігає лідируючі позиції в світі з комерційних доставок вантажів на космічну орбіту, ризикує втратити і це перевага: нова ракета-носій «Ангара», робота над якою ведеться з 1994 року, до сих пір не пройшла випробування. РБК проаналізував стан в галузі і переконався, що незабаром її відставання від конкурентів стане непереборною.
Перший випробувальний пуск ракети-носія «Ангара-1.2», намічений на п'ятницю, 27 червня, не відбувся. В останній момент автоматика «з технічних причин» зупинила запуск ракети, пояснили в Державному космічному науково-виробничому центрі ім. Хрунічева. Спочатку було оголошено, що старт перенесено на добу, але пізніше гендиректор центру Володимир Нестеров, відповідаючи на питання президента Володимира Путіна про новий термін запуску, назвав кінець грудня поточного року. Таким чином, фінальна стадія випробувань нової екологічно чистої ракети-носія, яка повинна прийти на зміну застарілим «Протон», знову відкладена.
«Ангара», яка повинна стати основною російською ракетою-носієм, поєднує в собі всі плюси і мінуси пострадянської космічної галузі. Плюси - ми ще вміємо робити складну космічну техніку (правда, в основному ракети). Мінуси - недотримання термінів (наприклад, розробка «Ангари», якщо рахувати від визначення переможця конкурсу проектів, вже зайняла майже 20 років), неефективність і завищені витрати. Ракета вийшла дуже дорогий, і ціна може негативно позначитися на її перспективи, якщо конкурентам - мільярдерові Елон Маск і китайцям - вдасться домогтися більш низької собівартості виведення корисного навантаження в космос.
конкуренти наступають
Комерційний ринок доставки вантажів в космос - єдиний сегмент космічної галузі, де Росія зберігає лідерство: близько 40% російських ракет літають тільки з іноземної корисним навантаженням - супутниками або астронавтами. Причому в масштабах всієї економіки космосу цей сегмент невеликою - менше 1% (близько 2 млрд дол.). А тепер з приходом нових конкурентів є велика ймовірність, що ми втратимо і цей ринок.
Уже в найближчі роки лідерство Росії як космічного перевізника буде оскаржене, оскільки США, ЄС і Китай розробляють нові ракети і космічні кораблі, в тому числі для доставки пілотів і вантажів на МКС. Так, після початку експлуатації човників Dragon американської компанії SpaceX (засновник - мільярдер Елон Маск, в числі проектів якого Tesla Motors і PayPal) попит на російські транспортні кораблі «Прогрес» впав на третину, відзначав глава РКК «Енергія» Віталій Лопота. У розробці SpaceX знаходиться важка ракета Falcon Heavy, здатна доставити на низьку опорну орбіту (НГО) до 53 т вантажів за все за 1,5-2,5 тис. Дол. / Кг. Китай також розробляє відносно недорогі важкі ракети Long March 5/7, а вже до 2020 року планує довести свою частку в комерційних пуски до 15% (у 2013 році китайці не здійснили жодного комерційного запуску).
Через три роки Росія може втратити й ще одного джерела заробітку - відправки американських астронавтів на МКС. У 2013 році Росія заробила на цьому 335 млн дол. На 2014 року - першу половину 2016 року NASA підписало контракт з Роскосмосом на відправку 12 астронавтів за 753 млн дол. Але з середини 2017 року NASA планує відмовитися від російських послуг з доставки пілотів на МКС і використовувати для цих цілей свій пілотований корабель: агентство фінансує розробку відразу трьох проектів компаній SpaceX, Boeing і Sierra Nevada.
Гендиректор Об'єднаної ракетно-космічної корпорації (ОРКК) Ігор Комаров бачить головну загрозу для російської космічної промисловості в США, а не в Китаї. «Особливість Китаю в тому, що його космічні програми носять істотно автономний характер, засновані на принципі повного самозабезпечення», - вважає Комаров. Член-кореспондент Російської академії космонавтики імені Ціолковського Юрій Караш, в свою чергу, вважає, що Китай незабаром може не тільки обігнати Росію за кількістю запусків і потіснити на ринку комерційної доставки вантажів, а й зайняти місце Росії в якості другої космічної держави. У 2011 і 2012 році Китай вже випереджав за кількістю ракетних пусків не тільки Європу, але і США. В кінці 2013 року Китай запустив місяцехід, а до 2020 року планує висадити людину на Місяць і побудувати власну орбітальну станцію. За темпами розвитку галузі Пекін вже вийшов на перше місце в світі.
Чим відповість Росія
Ракета-носій «Ангара», чий перший тестовий запуск був запланований ще в 2005 році, вже привернула увагу аудиторів Рахункової палати. Згідно з висновком відомства, кошти, вкладені в проект за два десятиліття ( «безпрецедентний у світовій практиці термін»), багаторазово підняли ціну цього, поки що не готового носія. Точна вартість ракети поки не розкривається, і в ГКНПЦ імені Хрунічева на запит РБК не відповіла. Однак, судячи з ціни двигунів для першого ступеня, розгінного блоку, комплексу пускових послуг, вартість «Ангари-1.2» (важкої версії ракети-носія), здатної доставити до 24,5 т на НГО, може скласти мінімум 100 млн дол. (Або 4,1 тис. дол. / кг). Це перевищує собівартість доставки вантажів не тільки на Falcon Heavy (1,5-2,5 тис. Дол. / Кг), а й на ракеті «Протон-М» (3,3 тис. Дол. / Кг).
Оптимізму не додає і зростання аварійності польотів. За останні 3,5 року невдалими виявилися 7% російських пусків, тоді як в 2000-і частка невдалих пусків не перевищувала 4%. Якщо у Росії висхідний тренд аварійності польотів, то у Китаю - яскраво виражений спадний. Аварійність китайських ракет сімейства Long March за останні десять років склала 1,8%, причому у Long March 3 не було серйозних подій. Безаварійно літали і європейські ракети Ariane-V, американські Atlas-V, японські H-II, індійські PSLV. Правда, у Росії теж є безаварійні ракети - «Союз-ФГ», саме вони спеціалізуються на доставці космонавтів на МКС.
«Погіршення очевидно. Насторожує те, що пов'язані всі ці аварії з якістю контролю процесів на виробництві, з його організацією, з підготовкою персоналу. Це системні речі. Немає такого, що поставили контролерів, ввели військове приймання - і все чудесним чином вирішилося раз і назавжди. Дефекти не повторюються, що свідчить про деградацію системи », - зазначав Ігор Комаров в інтерв'ю« Коммерсанту ».
Мало заробляємо ...
У квітні 2008 року Володимир Путін вимагав: «Ми повинні виступати не тільки в ролі візників, пропонуючи свої ракетоносії для виведення зарубіжних космічних апаратів і вантажів, а у все більшій мірі просувати високотехнологічні розробки і послуги». За шість років, що минули Росія зберегла свої позиції на ринку комерційних запусків, але так і не змогла зробити крок вперед на ринку інших космічних послуг.
За даними звіту Space Report 2014 року, підготовленого організацією Space Foundation, розміри світової економіки космосу в 2013 році зросли на 4%, до 314,2 млрд дол. З них комерційна складова досягла 240,1 млрд дол. За оцінкою РБК, на Росію припадає не більше 1,6% від цієї суми.
Дві найбільших галузі комерційного космосу - супутникове ТБ і ринок глобальних навігаційних послуг. На ці дві галузі припадає близько 60% від загального обсягу виручки. Ринок супутникового ТБ в Росії оцінюється в 2013 році в 18,3 млрд руб., Або 0,56 млрд дол., Повідомив РБК керівник напрямку стратегічного маркетингу компанії J'son & Partners Consulting Олександр Гадалов. Тобто частка Росії в цьому сегменті не перевищує 1%.
При цьому наша країна посідає третє місце в світі за кількістю абонентів супутникового ТБ (13 млн чоловік) після Індії (41 млн) і США (34 млн), повідомив РБК глава Digital TV Research Ltd Саймон Мюррей. Невеликі доходи від супутникового ТБ пов'язані з низькою вартістю послуг для користувачів. Середній дохід на одного абонента на місяць у найбільшого американського оператора супутникового телебачення DirectTV склав в 2013 році 102 дол., Тоді як у «НТВ-Плюс» - близько 25 дол., А у «Триколор-ТВ» - всього 67 руб., Або 2 дол. За словами Гадалова, в 2013 році 72% абонентів «Триколор-ТВ» користувалися базовим безкоштовним тарифом.
Примітно, що російські оператори супутникового ТБ для поширення сигналу використовують в основному іноземні супутники. «Триколор-ТВ», на який припадає понад 80% абонентів, орендує для мовлення на європейську частину Росії транспондери (ретранслятори) французького супутника Eutelsat. Цим же супутником користується «НТВ-Плюс». «Оріон Експрес» працює на люксембурзькому Intelsat. «Радуга-ТВ» здійснює мовлення по всій Росії за допомогою китайського ABS-2.
Другий за величиною комерційний сегмент послуг в економіці космосу - ринок обладнання і пристроїв глобальних навігаційних супутникових систем (ГНСС). У 2013 році цей сегмент виріс на 6,2%, до 86 млрд дол., Говориться в звіті Space Report 2014. Що стосується російського ринку ГНСС, то оператор ГЛОНАСС - ВАТ «Навігаційно-інформаційні системи» - оцінює його в 0,67 млрд дол., або знову ж менше 1% від світового ринку. У Росії немає великих розробників - виробників смартфонів і автомобільної навігації, а в світі немає великого попиту на ГЛОНАСС.
Лідер - система GPS - зняв всі вершки з ринку? Не зовсім. На даний момент число супутників китайської ГНСС BeiDou становить 15 одиниць, а покриття поширюється на Азіатсько-Тихоокеанський регіон, але до 2020 року Китай планує збільшити угруповання до необхідних 35 супутників, забезпечивши світове покриття. Вже до 2015 року уряд Китаю планує збільшити ринок супутникової навігації до 37 млрд дол., А до 2020 року - до 65 млрд дол., Згідно з прогнозом European GNSS Agency. На руку китайцям грає величезний внутрішній ринок з десятками автовиробників і, звичайно, той факт, що переважна частина виробництв навігаційних чипів і смартфонів розміщена саме в цій стране.Для порівняння, якщо збудеться оптимістичний прогноз глави некомерційного партнерства ГЛОНАСС Олександра Гурко, то російський ринок супутникової навігації збільшиться до 2020 року до 300 млрд руб. (Менше 10 млрд дол.).
... і багато, і неефективно витрачаємо
Незважаючи на скромну космічну «виручку», Росія є одним з лідерів за державними витратами на космос. Згідно зі звітом Space Report 2014 року, сукупні держвидатки на космос в світі склали в 2013 році 74,1 млрд дол. На США припадає більше половини - 41,3 млрд дол. Державні витрати Росії на космос за останні десять років зросли в 14 разів і в 2013 році досягли 10 млрд дол. Зараз за показником державних витрат на космос до одиниці ВВП ми займаємо перше місце в світі серед провідних держав: в 2013 році США витратили 25 дол. на кожні 10 тис. дол. ВВП, Китай - 4 дол., а Росія - 47 дол.!
На фінансування нової держпрограми «Космічна діяльність Росії на 2013-2020 роки» планується виділити 1,8 трлн руб. Однак наскільки ефективно була виконана колишня програма, на яку з 2006 року витрачено більше 0,5 трлн руб.?
Відповідно до прийнятої в 2006 році стратегії розвитку ракетно-космічної промисловості частку Росії на світовому ринку ракетно-космічної техніки планувалося збільшити з 11 до 21% до 2015 року. Однак, як повідомили РБК в ОРКК, зараз ця частка становить 12%, тобто майже не змінилася в порівнянні з показником восьмирічної давності. У новій держпрограмі її планується збільшити лише до 16% до 2020 року.
У 2006 році планувалося, що частка нового промислового обладнання (віком до десяти років) на підприємствах галузі до 2015 року має зрости з 3 до 33-35%. За даними ОРКК, цей показник збільшився всього до 12%: у ракетно-космічній промисловості понад 70% технологічного обладнання має вік понад 20 років.
На низькому рівні знаходяться і наукові дослідження в космічній сфері. Як випливає з OECD Patents Database, на Росію в 2000-2008 роках припадало лише 1% патентів, пов'язаних з космічною галуззю, тоді як на США - 50%. І це незважаючи на те що космічна галузь в Росії патентується в три рази інтенсивніше інших.
Рахункова палата, яка опублікувала в середині 2013 року звіт про систему управління російської космічною галуззю, визнала її вкрай неефективною. У 2010 році федеральна космічна програма була виконана на 40%, в 2011 році - на 67%, в 2012 році - на 73%, незважаючи на кількаразове зростання витрат. Кількість виведених на орбіту супутників в 2010-2012 роках склало 47% від запланованої кількості. При цьому, незважаючи на те що витрати на створення вітчизняних супутників в чотири рази перевищують зарубіжні стандарти, їх експлуатаційно-технічні характеристики вкрай низькі, і до того ж зростає аварійність. За словами аудиторів, в галузі фактично «склалася система колективної безвідповідальності». Роскосмос, що виконував функції замовника, виробника, а іноді і оператора космічних систем, фактично не відповідав ні за терміни, ні за виконання завдань. Агентство не відповіло на запит РБК.
З метою реформи галузі російська влада прийняла рішення об'єднати промислові активи в ОРКК. При цьому у Роскосмоса залишаться функції держзамовника, і агентство також буде відповідати за розробку державної політики в космічній галузі. Річний оборот підприємств, переданих в ОРКК, становить близько 170 млрд руб., Повідомили РБК в прес-службі корпорації. При створенні ОРКК за модель взяті холдинги державної корпорації «Ростех» (керівник ОРКК Ігор Комаров очолював АвтоВАЗ, акціонером якого є «Ростех»), а Сергій Чемезов увійшов до наглядової ради ракетно-космічної корпорації.
"Назад у майбутнє"?
Згідно з доповіддю ОЕСР, існує три основні варіанти розвитку світової космічної галузі до 2030 року. При реалізації оптимістичного сценарію «Рівне плавання» очікується зміцнення міжнародної взаємодії в космічній галузі, переважне розвиток громадянського космосу і наукових досліджень.
Другий сценарій - «Назад в майбутнє» - передбачає посилення конфронтації між блоками Росія - Китай і США - Європа. Це призведе до мілітаризації космосу, скорочення цивільних витрат, уповільнення комерціалізації, а також реалізації амбітних міжпланетних і місячних проектів для зміцнення престижу держав.
При найбільш песимістичному сценарії «Штормова погода» очікується посилення геополітичного протистояння, переважна орієнтація на військові завдання в космосі і завдання безпеки.
Погіршення відносин Росії з західними країнами в зв'язку з кризою на Україні, схоже, робить більш реальними другий і третій сценарії. При цьому в союзі з Китаєм Росії уготована роль веденого партнера. З огляду на вже існуючу вилку між доходами і витратами на космос і оцінюючи державні витрати до одиниці ВВП, можна сказати, що космічна гонка в другому і третьому сценарії вигідна, мабуть, тільки самому ракетно-космічного комплексу і його лобістам у вищому керівництві країни. Тоді ми повернемося до ситуації пізнього СРСР, коли ВПК і космос дотувались за рахунок інших галузей економіки і населення. Внутрішній ринок Росії, який незрівнянно менше за обсягом ринків США, Європи і Китаю, просто не дозволить окупити такі витрати на космос.
Назад у майбутнє"?