Вексельна форма розрахунків, свого часу так вподобана підприємствами в якості альтернативи грошових розрахунків, тепер доступна і фізичним особам. З початку 2002 року вступили в силу норми закону «Про обіг векселів в Україні», що відносяться до фізичних осіб. Причому не має значення, чи є останні суб'єктами підприємницької діяльності чи ні. І ще, судячи з написаного в законі, немає особливої різниці, чи використовує цю форму розрахунків юридична або фізична особа. Ось тільки практики у «фізосіб» -соотечественніков, по суті, ніякої. Адже навіть фахівці банків до останнього часу слабо уявляли собі зв'язку «фізособа-вексель». Правда, керівник департаменту платіжних систем Національного банку П.Сеніш дав їм деякі роз'яснення в листі від 09.01.2002 р №25-118 / 45-302: продаж вексельних бланків фізичним особам здійснюється банками України. При здійсненні банками операцій з векселями, суб'єктами вексельного обігу в яких виступають фізичні особи, рекомендується до внесення певних змін користуватися нормами Положення про операції з векселями, затвердженого постановою правління Національного банку України від 25.05.98 р №258, в частині, що не суперечить закону України «Про обіг векселів в Україні».
Таким чином, громадянам України дозволено законом як брати на себе обов'язки, так і, навпаки, набувати права за простим або переказним векселем. Використовувати вексель як цінний папір (що обіцяє дисконт) і як грошове зобов'язання однієї особи перед іншим сплатити в установлений термін вказану суму грошей. Досить лише придбати бланк векселя в будь-якому комерційному банку за ціною 3 грн. 48 коп.
Найпростіший варіант використання новації, коли фізична особа здійснює поставку продукції, виконує роботи чи надає послуги в кредит, використовуючи для оформлення цих угод векселі як розписки або боргового зобов'язання, що не потребує запевнення в нотаріальній конторі. У цьому випадку воно є векселедержателем і після закінчення терміну, зазначеного у векселі, звертається до векселедавця (наприклад, підприємству) з вимогою про виплату йому грошей. Є інша проста можливість - відразу ж проаваліровать цей вексель у банку, в якому обслуговується дане підприємство-векселедавець. Тоді гроші (за мінусом дисконту) можна отримати в банку, не чекаючи настання строку погашення. Банк уже самостійно контролюватиме термін оплати за векселем і зробить розрахунок з підприємством, коли він настане. Комісією для нього фактично стане той самий дисконт, недоотриманий нетерплячим фізособою-векселедержателем.
Можна придумувати і більш хитромудрі схеми вексельних розрахунків з відстрочкою платежу, використовувати дану цінний папір в якості застави, для отримання реального кредиту або як засіб розрахунку, альтернативного «живим» грошам. Благо вітчизняне законодавство взяло на озброєння в тому числі і зарубіжний досвід. Так, Уніфікований закон про прості і переказні векселі був введений в дію в Україні, відповідно до Женевської конвенції, прийнятої ще 7 червня 1930 року.
Однак особливо радіти не варто. Це за кордоном більша частина товарних операцій здійснюється за допомогою векселів. Там ця форма розрахунків та кредитування користується довірою. У нас же, як показує практика, деякі підприємства багато років не можуть отримати борги по векселях навіть після позитивного рішення суду. І це при тому, що, відповідно до закону «Про обіг векселів в Україні», вексель, опротестований нотаріусом, вже є виконавчим документом. Тобто з ним можна безпосередньо звертатися до державної виконавчої служби, минаючи судову інстанцію.