Заступник голови правління ВАТ "Газпром".
Народився 14 червня 1952 року в Ленінграді в родині військово-морського офіцера, російська.
Валерій Голубєв фотографія До 1961 року жив в Керчі за місцем служби батька.
Реклама:
У 1975 році закінчив Ленінградський електротехнічний інституту (ЛЕТІ) ім. В.І.Ульянова (Леніна). У 1980 році закінчив Вищі курси КДБ РСР в Мінську, в 1983 - Червонопрапорний інститут ім.Ю.Андропова в Москві, в 1996 - Академію народного господарства (АНХ) при уряді РФ за спеціальністю "юрист".
Після закінчення ЛЕТІ працював з 1976 по 1979 рік в ЦНДІ суднової електротехніки і автоматики.
У 1979 році був призваний на службу в органи КДБ СРСР.
Після закінчення в 1980 р Вищих курсів КДБ працював у зовнішній розвідці, у свій час був товаришем по службі Володимира Путіна в Ленінградському УКДБ.
У 1991 р звільнився в запас у званні підполковника.
З липня 1991 року по квітень 1993 - начальник секретаріату мерії Санкт-Петербурга; призначення відбулося з ініціативи члена міського уряду Санкт-Петербурга - голови Комітету із зовнішніх зв'язків (КВС) В.Путіна. Заступником В.Голубєва в секретаріаті був Олександр Беспалов.
З квітня 1993 по 1999 г. - глава Василеостровской районної адміністрації Санкт-Петербурга.
На початку 1993 року сприяв В.Путіну в отриманні нової квартири на Василівському острові (за адресою: 2-я лінія Василівського острова, д.17, кв.24). Квартири спочатку призначалися черговикам Василеостровского району, але адміністрація району за посередництва фірми "Лінікс" здійснила обмін, в результаті якого черговики отримали квартири в г.Всеволожске (належали фірмі "Лінікс"), а ряд чиновники та їхні родичі (Путін, теща Голубєва Т. Семенова, чоловік зам.глави району пан Руденко та ін.) отримали квартири на Василівському острові.
Обмінний ордер 205553/22 на нову квартиру В.Путін отримав 23 лютого 1993 - тобто до призначення В.Голубєва главою адміністрації району, однак обмін муніципальної житлоплощі в г.Всеволожске на приватну в центрі СПб затягнувся, зіткнувшись з юридичними формальностями, які залагоджував вже В.Голубєв. Теща В.Голубєва вселилася в кв.19 в тому ж будинку, де і В.Путін, а гр.Руденко, чоловік зам.глави адміністрації Василеостровського району - в кв.4.
Сам Голубєв заперечував факт свого участь в отриманні квартири Путіним.
Навесні 1994 був висунутий в депутати Міської Думи Санкт-Петербурга від групи виборців. Входив до виборчого об'єднання "Весь Петербург" ( "блок Сергія Бєляєва"; інші лідери - Костянтин Худолій, А.Беспалов, в блок входили також Сергій Миронов, Дмитро Козак, Сергій Нікешін).
У квітні 1994 р був обраний депутатом Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга по виборчому округу N2. (Від блоку ВСП депутатами стали також Олексій Ліверовських, Сергій Нікешін і Володимир Коловай, в жовтні був дообрано С.Миронов).
У Міській Думі / Законодавчих зборах (ЗС) входив до комісії з освіти та культури і очолював комісію по міському господарству.
Спочатку увійшов до групи незалежних депутатів (лідери - С. Миронов і Віктор Новосьолов).
Виступав за обрання спікером ЗС незалежного депутата Ватаняра ягьі, підтримує мерією, і проти кандидата опозиції ( "Яблуко" - "Улюблене місто") адмірала В'ячеслава Щербакова.
У травні 1995 увійшов в рух "Наш дім - Росія" (НДР), був обраний членом ради С-Петербурзької організації НДР (голова ради в 1995-97 рр. - В.Путін, відповідальний секретар ради - А.Беспалов, голова виконкому - депутат ЗС Олександр Прохоренко).
З весни 1995 по вересень 1995 - член фракції "Вперед, Петербург!" (5 депутатів; лідер - Євген Істомін); вийшов з фракції відразу після конфлікту Е.Істоміна з мерією; разом з Голубєвим вийшов ще один депутат, що призвело до припинення її існування.
З Не варто 1995 по лютий 1997 рр. - член фракції "Законність", представник фракції - заступник координатора (інші члени фракції за даними на 2 жовтня 1996: В.Новоселов - координатор, А.Прохоренко - представник фракції - зам.коордінатора, Вадим Жіміров- представник фракції - зам.коордінатора, Олександр Дибовський, Володимир Коловай, Леонід Петров, В.Ягья).
Під час губернаторських виборів в Санкт-Петербурзі навесні 1996 року входив до числа довірених осіб Анатолія Собчака.
З утворенням 26 лютого 1997 у ЗС З-Петербурга фракції НДР увійшов до її складу (інші члени фракції: А.Прохоренко - координатор; Герман Гардимов, Лев Карлін, В.Коловай, пізніше також Костянтин Сєров).
У червні 1997 року на 3-й конференції С-Петербурзької організації НДР був переобраний членом ради організації (новий голова ради - президент АТ "Холдингова компанія" Ленінець "Анатолій Турчак, заст.голови - голова ради директорів Петербурзької паливної компанії Андрій Степанов).
На початку 1998 року брав участь в кампанії проти спікера ЗС Юрія Кравцова, інспірованої адміністрацією губернатора Володимира Яковлєва. 13 лютого 1998 підписав, як і всі інші депутати з фракції НДР, колективне "Політична заява", в якому 29 депутатів ЗС висловлювали тривогу за долю ЗС, "паралізованого неетичною поведінкою деяких депутатів", що діють "під керівництвом Ю.Кравцова", і пропонували спікеру піти у відставку добровільно. 17 лютого 1998 "Політична заява" 29 депутатів було опубліковано в газеті "Санкт-Петербургские ведомости".
У відповідь в тій же газеті на наступний день було опубліковано відповідну заяву на підтримку Ю.Кравцова, яке підписали 9 депутатів (віце-спікер С.Миронов, Леонід Романків та ін.). Криза закінчилася в березні 1998 зміщенням Ю.Кравцова і обранням і.о.спікера С. Миронова.
Восени 1998 р балотувався в новий склад ЗС по округу N2. Висувався від групи виборців, підтримувався НДР і блоком "Патріоти Петербурга" (лідер - В.Новоселов). Всього в окрузі балотувалися 14 кандидатів, в тому числі Віталій Калінін від "Яблука", Володимир Андрєєв від блоку "Комуністи Ленінграда", поет Віктор Кривулін від "Північної столиці" і Андрій Пуговкін від "Злагоди". Програв вибори в першому турі (до другого туру вийшли В. Калінін і В. Андрєєв, депутатом став В. Калінін).
У 1999 році був знову переобраний до складу ради С-Петербурзької організації НДР (голова ради - А.Степанов, заступник голови - ректор Гірничого інституту Володимир Литвиненко).
З 1999 по 2002 - голова Комітету з туризму і розвитку курортів уряду Санкт-Петербурга.
З травня 2000 року - член партії "Єдність", з грудня 2001 - член партії "Єдина Росія".
23 квітня 2002 року на засіданні ЗС Ленінградської області затверджено представником від обласної законодавчої влади в Раді Федерації (46 голосів "за" з 47 присутніх депутатів). Раніше ЗС Ленінградської області висунув своїм представником в СФ Альфреда Коха, але це рішення було переглянуто. Повноваження члена СФ визнані палатою 15 травня 2002.
З 14 червня 2002 - член Комітету СФ з науки, культури, освіти, охорони здоров'я та екології. 25 вересня 2002 перейшов до Комітету СФ з міжнародних справ. C 30 жовтня 2002 - член Комісії СФ по взаємодії з Рахунковою палатою РФ, Комісії з методології реалізації конституційних повноважень СФ, Комісії у справах молоді та спорту та Комісії із природних монополій.
20 лютого 2003 подав заяву про складання повноважень члена СФ в зв'язку з переходом на господарську роботу.
З лютого 2003 року - генеральний директор ТОВ "Газкомпектімпекс" (змінив Володимира Левієва). З квітня 2003 року - член правління ВАТ "Газпром".
З березня 2005 року - начальник Департаменту інвестицій та будівництва ВАТ "Газпром".
20 грудня 2005 року на засіданні (у формі заочного голосування) ради директорів ЗАТ «Газпромстройінжінірінг» був обраний головою ради директорів компанії. »
Згідно з податковою декларацією за 2001 року, дохід В.Голубєва склав 274,4 тис. Рублів, з них від педагогічної діяльності - близько 35 тис. Р., Доходів від вкладів, творчої діяльності та цінних паперів немає. Автомобілів не має.
У документах, доданих в квітні 2002 року до заяви в Законодавчі збори Ленінградської області про делегування до Ради Федерації, позначена власність в АТЗТ "Охта" (5 акцій номінальною загальною номінальною вартістю 5 тис. Р.). Власник також земельної ділянки в 11 соток в Приозерському районі Ленінградської області.
В IV кварталі 2005 р придбав 0,0003506% акцій ВАТ "Газпром", вартість яких газета "Ведомости" оцінила в 18,26 млн руб, або 0,64 млн доларів ( "Ведомости", 12.01.2006).
15 листопада 2006 змінив Олександра Рязанова на посаді заступника голови правління ВАТ "Газпром".
Одружений другим шлюбом на Голубєвої Тетяні Іванові (з 2000 р голова комітету адміністрації СПб за освітою), троє дітей.