Судимося з банком - 3. Райффайзен Банк Аваль

Фото: travelnetplanet.com

Надалі, невиконання кредитодавцем цього Закону, змусило Національний Банк України в травні 2007 року прийняти Постанову Правління НБУ №168, яким детально було роз'яснено банкам, як і в якій формі, слід інформувати позичальників про сукупну вартість кредиту.

Незважаючи на це, багато банків, надаючи інформацію про ціну договору (про абсолютне значення подорожчання кредиту) продовжували її навмисне занижувати, обманюючи позичальників. І якщо за надання недостовірної інформації до укладення договору, передбачена відповідальність у вигляді права споживача розривати такий договір і вимагати відшкодування збитків, а також значний штраф на користь держави, то після фіксації недостовірної інформації (ціни) в умовах договору, вони стають обов'язковими, для виконання сторонами. Про даному типі обману і затвердження суперечливою ціни в договорі, піде мова в цій статті, на прикладі договорів банку « Райффайзен Банк Аваль ».

Кожне кредитна установа зацікавлена ​​в розширенні кола своїх позичальників - кредитного портфеля. Однак, гостра конкуренція і висока доступність грошей, що мали місце в докризові 2006-2008 роки, змушували банки шукати нові ефективні способи залучення клієнтів. На жаль, однією з новацій, що дозволила "Райффайзен Банк Аваль" домогтися успіху на ниві автокредитування став звичайний обман позичальників. Історія, з отриманням кредиту на новий автомобіль, найчастіше розвивалася приблизно так.

Потенційний покупець вибирав собі в автосалоні вподобану машину. Менеджер салону пропонував йому на вибір кілька банків, представники яких, як правило, працювали тут же. Кожен банк залучав своїми умовами за термінами кредиту, за процентними ставками, за умовами оформлення і страхування автомобіля. Однак, що б не пропонували інші кредитні установи, умови "Райффайзен Банк Аваль" для позичальника завжди були найцікавішими і економічно вигідними. Посудіть самі, який ще банк може видати кредит у двадцять п'ять тисяч доларів на чотири з половиною роки так, що переплата по ньому з урахуванням страховок і банківських відсотків виходить трохи більше шести тисяч гривень. За чотири з половиною роки! А у "Райффайзен Банк Аваль" така математика була звичайним явищем.

При цьому, банк навмисно занижував не тільки реальне подорожчання кредиту, а й приховував інформацію про супутні витрати. Так, в договорі прямим текстом вказувалося, що витрати на страхування заставного автомобіля дорівнюють нулю. І тільки після отримання кредиту позичальник дізнавався, що платити в страхову компанію йому все-таки доведеться, і не менше 5% від вартості автомобіля в рік - мова йде про багатьох тисячах доларів "раптово з'явилися витрат".

Не дивно, що з таким підходом - заниженням ціни кредиту - зазначений банк стрімко наростив кредитний портфель, однак, через деякий час проблеми почали спливати. І якщо до кризи позичальники соромилися заявляти банку, що він їх обдурив, то коли трапилася девальвація і більшість справ виявилися в судах, умови кредитних договорів були поставлені позичальниками на противагу вимогам, заявленим "Райффайзен Банк Аваль".

Читачі самі можуть оцінити умови, на яких банк пропонував отримати кредит, і які лягли в основу кредитного договору:

Всі суми на ілюстрації вказані в гривнях. Таким чином, коли банк пропонував споживачеві укласти договір, він готовий був через 4,5 року отримати назад свої 25 тисяч доларів плюс сукупну вартість кредиту - 6267,44 гривень. Однак, подаючи позов до суду, оскільки позичальник відмовився оплачувати платежі, не передбачені договором, кредитна установа нарахувало борг за відсотками (за кілька місяців несплати по кредиту) - 3363,10 доларів, що становить понад 26 тисяч гривень.

Особливий цинізм цієї ситуації пов'язаний з тим, що в пункті 12.4 свого типового кредитного договору (версія договору за листопад 2007 року) "Райффайзен Банк Аваль" вказав прямим текстом, що "надана Позичальника інформація є повною, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної".

Природно, читачам буде цікаво дізнатися що ж варто робити в такій ситуації?

Безумовно варто написати з цього приводу листа до "Райффайзен Банк Аваль", в інспекцію з питань захисту прав споживачів у вашій області, і в Національний банк України. Відповіді на ці листи прийдуть протягом місяця і будуть корисні при підготовці позову до суду, або при проведенні переговорів з банком, якщо останній захоче вирішити проблему миром. При цьому, готуючи заяву для інспекції з питань захисту прав споживачів, обов'язково вкажіть свою згоду на розкриття банківської таємниці, при проведенні перевірки, і залиште свій телефон.

Готуючи позовну заяву в суд варто враховувати, що наслідки надання банком завідомо недостовірної інформації про сукупну вартість кредиту (ціною договору), регулюються відразу декількома нормами законодавства.

У позові можна вказувати про те, що кредитний договір укладений внаслідок помилки позичальника, яка настала через надання банком заниженою в десятки разів суми витрат по кредиту. Стаття 229 Цивільного кодексу України в цьому випадку передбачає недійсність такого договору.

Також можна вказувати, на умисний обман з боку кредитора, оскільки в договорі прямо написано, що подана інформація є повною і достовірною, а на гірших умовах позичальник навряд чи б погодився брати кредит. Якщо умисел з боку банку буде доведений (з урахуванням того, що це не поодинокий випадок обману - таких ситуацій сотні), то 230 стаття Цивільного кодексу України передбачає недійсність такого договору і відшкодування збитків постраждалій стороні - позичальнику - в подвійному розмірі.

Не менш корисним буде послатися на Закон України "Про захист прав споживачів".

Пункт 6 статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" вказує, що угоди, скоєні з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. А нечесної підприємницької практики вважається будь-яка діяльність або бездіяльність, яка вводить споживача в оману (частина 2 пункту 1 статті 19 Закону). Законодавець дуже доступно вказав, що підприємницька практика вводить в оману, якщо під час пропонування продукції (послуги) споживачеві надається нечітко, незрозуміло або двозначно інформація, необхідна для здійснення усвідомленого вибору (частина 2 пункту 2 статті 19 Закону).

Однак, позичальник може і не вимагати визнання договору недійсним. Можна просити суд затвердити зазначену банком ціну договору і зобов'язати його приймати виконання договору по цій (заниженої) ціною. Така можливість пов'язана з тим, що пункт 8 статті 18 Закону вказує, що нечіткі і двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Тобто якщо ціна суперечлива, слід керуватися мінімальної.

На тлі останніх змін в судовій практиці - прийняття Рішення Конституційного Суду України №15-рп / 2011 від 10.11.2011 року за моїм зверненням (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), затвердження Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року, пункт 16 якого зобов'язує суди перевіряти виконання банками вимог законодавства про захист прав споживачів, шанси на перемогу досить великі.

Я особисто перевірив десятки кредитних договорів цього банку, ув'язнених після червня 2007 року. І всього 1-2 договору містили достовірну інформацію про сукупну вартість кредиту. А переважна більшість - помилкову. І це стосується не тільки угод автокредитування, але і іпотечних.

Вважаю, що кожен позичальник повинен перевірити інформацію про сукупну вартість кредиту, зазначену в його договорі і при наявності обману звертатися до органів захисту прав споживачів і до суду. Навіть якщо вже є рішення суду про стягнення заборгованості. Адже позови про захист прав споживачів приймаються судами без сплати судового збору, а масові звернення за захистом своїх прав переконають керівництво банку, що недобросовісна підприємницька практика і банальний обман, ні до чого доброго не приведуть.