Версія для друку
ПРЕЗИДІЯ ВИЩОЇ АРБІТРАЖНОГО СУДУ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
ПОСТАНОВА
від 13 листопада 2008 р N 6007/08
Президія Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації у складі:
головуючого - Голови Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації Іванова А.А .;
членів Президії: Валявіной Є.Ю., Весеневой Н.А., Вишняк Н.Г., Зав'яловій Т.В., Іваннікова Н.П., Ісайчева В.Н., Козлової О.А., Першутова А.Г. , Сарбаш С.В., Слєсарєва В.Л., Юхнея М.Ф. -
розглянув заяву індивідуального підприємця Швайко Едуарда Володимировича про перегляд в порядку нагляду постанови Федерального арбітражного суду Північно-Кавказького округу від 26.03.2008 у справі N А53-14789 / 2006-С2-36 Арбітражного суду Ростовської області.
У засіданні взяв участь представник Інспекції Федеральної податкової служби по Цимлянського району Ростовської області Підгорний М.А.
Заслухавши та обговоривши доповідь судді Весеневой Н.А., а також пояснення представника бере участь у справі особи, Президія встановив наступне.
За заявою Федеральної податкової служби в особі Інспекції Федеральної податкової служби по Цимлянського району Ростовської області (далі - уповноважений орган) Арбітражний суд Ростовської області ухвалою від 22.09.2006 порушив відносно боржника - індивідуального підприємця Федотьева Г.Н. - справа про його неспроможність (банкрутство) за спрощеною процедурою відсутнього боржника.
Рішенням Арбітражного суду Ростовської області від 24.10.2006 індивідуальний підприємець Федотов Г.Н. визнаний банкрутом, конкурсним керуючим боржником затверджений індивідуальний підприємець Швайка Е.В. з одноразовим винагородою в розмірі 10 000 рублів за рахунок коштів федерального бюджету.
У зв'язку з виявленням майна боржника визначенням Арбітражного суду Ростовської області від 13.12.2006 задоволено клопотання ліквідатора про припинення спрощеної процедури банкрутства і перехід до конкурсного виробництва за загальними правилами, встановленими главою VII Федерального закону від 26.10.2002 N 127-ФЗ "Про неспроможність ( банкрутство) "(далі - Закон про банкрутство, Закон). Конкурсного керуючого встановлено щомісячну винагороду в розмірі 10 000 рублів за рахунок майна боржника.
Ухвалою Арбітражного суду Ростовської області від 12.12.2007 конкурсне провадження щодо підприємця Федотьева Г.Н. завершено. Одночасно розглянуто заяву конкурсного керуючого про покладання на уповноважений орган - заявника, який ініціював справу про банкрутство, витрат, передбачених статтею 59 Закону про банкрутство, і на користь індивідуального підприємця Швайко Е.В. стягнуто 95 159 рублів 83 копійки.
Федеральний арбітражний суд Північно-Кавказького округу постановою від 26.03.2008 рішення суду першої інстанції від 12.12.2007 змінив в частині розміру стягнутого винагороди, зменшивши його до 10 000 рублів.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що уповноважений орган звернувся із заявою про визнання боржника - індивідуального підприємця Федотьева Г.Н. - неспроможним (банкрутом) за спрощеною процедурою відсутнього боржника та клопотання про перехід до загальної процедури не заявляв. Тому при вирішенні питання про розмір підлягає сплаті винагород суд керувався Постановою Уряду Російської Федерації від 21.10.2004 N 573 "Про порядок і умови фінансування процедур банкрутства відсутніх боржників", згідно з яким розмір одноразової винагороди конкурсного керуючого за проведення такої процедури становить 10 000 рублів.
У заяві, поданій до Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації, про перегляд названої постанови суду касаційної інстанції в порядку нагляду індивідуальний підприємець Швайка Е.В. просить його скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду касаційної інстанції ситуації, що судово-арбітражній практиці і неправильне тлумачення судом норм матеріального права, ухвалу суду першої інстанції від 12.12.2007 залишити без зміни.
Перевіривши обгрунтованість доводів, викладених в заяві та виступі присутнього в засіданні представника бере участь у справі особи, Президія вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Можливість переходу від спрощеної процедури банкрутства до звичайної передбачена чинним законодавством про банкрутство.
Відповідно до пункту 3 статті 228 Закону про банкрутство при виявленні майна відсутнього боржника арбітражний суд за клопотанням конкурсного керуючого може винести ухвалу про припинення спрощеної процедури банкрутства і перехід до процедур банкрутства, передбачених цим Законом.
Представник уповноваженого органу не заперечував проти заявленого конкурсним керуючим клопотання, винесене судом визначення в установленому порядку не заперечив.
Отже, до відносин беруть участь у справі підлягали застосуванню норми глави VII Закону про банкрутство, в тому числі і щодо винагороди конкурсного керуючого.
Згідно з пунктом 1 статті 59 Закону про банкрутство у разі, якщо інше не передбачено цим Законом або угодою з кредиторами, всі судові витрати, в тому числі витрати на сплату державного мита, яка була відстрочена або розстрочено, витрати на опублікування відомостей в порядку, встановленому статтею 28 цього закону, а також витрати на виплату винагороди арбітражним керуючим і оплату послуг осіб, залучених арбітражними керуючими для забезпечення виконання своєї діяльності, відносять я на майно боржника і відшкодовуються за рахунок цього майна позачергово.
У разі відсутності у боржника коштів, достатніх для погашення таких витрат, вони в частині, що не погашеної за рахунок майна боржника, повинні бути погашені заявником, хто звернувся до арбітражного суду з заявою кредитора (пункт 3 статті 59 Закону про банкрутство).
Як встановлено судом і не було оскаржено уповноваженим органом, неодноразово брали участь в засіданнях, у боржника не було грошей, достатніх для погашення названих витрат в повному обсязі.
Однак клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з цим уповноваженим органом не заявляв.
Розмір витрат конкурсного керуючого був предметом повного і всебічного дослідження судом і визнаний документально підтвердженим.
Тому стягнення з уповноваженого органу 95 159 рублів 83 копійок (в частині, що не погашеної за рахунок майна боржника) є обґрунтованим.
Та обставина, що уповноважений орган не звертався із заявою про визнання боржника банкрутом в загальному порядку, не звільняє його від передбаченої законом обов'язку відшкодувати витрати по веденню звичайної процедури банкрутства при відсутності у боржника достатніх коштів для їх погашення.
Таким чином, висновки суду касаційної інстанції про неможливість зміни розміру винагороди арбітражному керуючому після переходу від спрощеної процедури банкрутства до звичайної не відповідають чинному законодавству і його постанова підлягає скасуванню в силу пункту 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації як порушує однаковість у тлумаченні та застосуванні норм права.
З огляду на викладене та керуючись статтею 303, пунктом 5 частини 1 статті 305, статтею 306 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації, Президія Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації
постановив:
постанову Федерального арбітражного суду Північно-Кавказького округу від 26.03.2008 у справі N А53-14789 / 2006-С2-36 Арбітражного суду Ростовської області скасувати.
Визначення Арбітражного суду Ростовської області від 12.12.2007 у цій справі залишити без зміни.
головуючий
А. А. Іванов