7 березня 2018 року набули чинності нові правила приватизації в Україні - Закон "Про приватизацію державного та комунального майна". Влада в черговий раз анонсувала початок "чесної, прозорої та конкурентної" приватизації. Задля припинення корупції на державних підприємствах передбачається швидкими темпами провести розпродаж державної власності. Напередодні нового, можливо, останнього етапу української приватизації актуальні оцінка вже проведеної приватизації, а також аналіз положень нового закону і альтернативних приватизації управлінських рішень за державними активами.
Теоретично власником державної власності є український народ, але він ніколи не мав жодного стосунку до того, як продають або експлуатують держмайно.
Українська приватизація була непрозорою, неконкурентною і хаотичною. Її результати стали одними з найгірших у світі. З 1992 року в Україні було роздержавлено 133 тис. Об'єктів. Державний сектор за цей час скоротився до 16%. І хоча приватизація великих стратегічних об'єктів проходила в Україні виключно за грошові кошти, а закон передбачав обов'язкову конкуренцію покупців, 5/6 економічного потенціалу великої європейської країни приватизували менш ніж за 11 млрд дол. США (див. Табл.). Це всього лише 13% номінального ВВП України в 1990 р
Якщо більшість східноєвропейських країн, що мали подібні з Україною стартові умови на початок 1990-х, ефективно трансформували свої командно-адміністративні економіки та вирішили соціальні проблеми "шокової терапії", то в нашій країні жоден з чотирьох основних європейських принципів успішної приватизації (швидкість, соціальна спрямованість, ефективний контроль, доступ іноÑ