приватизація гуртожитків

1. Пошук об'єктів нерухомості

Ще в радянські часи чимало житлових будинків використовувалося як тимчасове житло, при цьому таким будинкам надавався статус гуртожитків.

Підприємства, установи та організації зводили нові житлові будинки для своїх працівників та поліпшували їхні житлові умови, а вивільнені гуртожитку передавалися для тимчасового проживання іншим громадянам.

Організація і будівництво гуртожитків була обумовлена ​​головним чином неможливістю забезпечення всіх громадян, які потребували житла, окремими житловими приміщеннями. Тому було визнано за доцільне використовувати, при необхідності, як сімейні гуртожитки для тимчасового забезпечення житловими приміщеннями малих сімей, житлові будинки для малосімейних.

Рішення про це мала приймати адміністрація та профспілковий комітет до початку спорудження будинку, а відповідне використання житлових будинків для малосімейних повинно було здійснюватися після їх реєстрації як гуртожитків. Якщо таке рішення не прийнято, житловий будинок заселявся як звичайний і на нього поширювався правовий режим, встановлений для житлових будинків і житлових приміщень державного і громадського житлового фонду згідно з вимогами чинного житлового законодавства.

Постанова знайшло широке втілення у житловій політиці щодо тимчасового забезпечення жилими приміщеннями окремих сімей. Підприємства, установи, організації при виникненні такої необхідності приймали рішення про використання будинків для малосімейних як гуртожитків і надавали їм відповідний статус.

Значна кількість житлових будинків, які мають статус гуртожитків, втратило свою специфіку як тимчасове житло. У більшості з них проживають сім'ї, які позбавлені як реальних можливостей для покращення житлових умов, так і права на постійне проживання і приватизацію гуртожитків, житлової площі яку вони займають в гуртожитку.

В Україні, за даними Фонду держмайна, налічується 14 тис. Гуртожитків (без обліку студентських), в яких проживають близько 1,5 млн. Сімей, або 4 млн. Чоловік. І всі вони хочуть поліпшити свої житлові умови. Але, на жаль, не всі мешканці гуртожитків можуть це собі дозволити через відсутність коштів на покупку квартир. Єдиний вихід - приватизація вже наявного житла

Практика приватизації кімнати в гуртожитку складається таким чином, що гуртожитки включаються в акт оцінки вартості підприємств, що приватизуються, а потім до статутних фондів новостворених підприємств, а жителям пропонують викуповувати житло за ринковою вартістю, що для більшості з них є неможливим. Хоча за чинним законодавством ці будинки повинні передаватися в комунальну власність як житлові.

Крім того, значна кількість подібних гуртожитків знаходиться в незадовільному стані, умови проживання в них не відповідають встановленим санітарним і технічним вимогам, проте ремонт приміщень лягає на плечі мешканців гуртожитків, а не підприємств, як це передбачено законодавством.

Слід зазначити, що на практиці існують непоодинокі випадки, коли керівництво підприємств приймало незаконні рішення щодо перепрофілювання гуртожитків, передавало їх в оренду комерційним структурам, укладало договори купівлі-продажу будівель, порушуючи при цьому право мешканців на житло. А в деяких випадках мешканців гуртожитку виселяли в примусовому порядку, в порушення ст.47 Конституції України , Яка відзначає, що ніхто не може бути позбавлений житла не інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Від минулої соціальної системи багатьом з громадян залишилося єдине - квартири. Нехай вони невеликі, але це - їхнє житло. І неправомірно у них вимагати викуповувати своє ж житло. Рівні права на житло мають усі, хто в ньому проживає. Це передбачено все тієї ж Конституцією України. Однак зараз майже кожен конкретний випадок має вирішуватися через складну систему правосуддя.

З вищевикладеного випливає, що назріла гостра необхідність внесення змін і доповнень до Закону про приватизацію державного житлового фонду, які б передбачали можливість приватизації кімнат у гуртожитках, реконструкцію гуртожитків, надання їм статусу житлових будинків для малосімейних з пріоритетним правом на приватизацію гуртожитків після реконструкції тими громадянами, які, згідно з чинним законодавством, не можуть бути виселені без надання іншого житла.

Дія цього положення має поширюватися і на ті гуртожитки, які були включені до статутних фондів господарських товариств, утворених у процесі приватизації, зокрема, якщо воно стало банкрутом, підлягає ліквідації або не має достатніх коштів для фінансування витрат, пов'язаних з утриманням і капітальним ремонтом гуртожитків .

У вересні 2008 року ВР України дозволила приватизацію гуртожитку для категорії громадян, які тривалий час проживали на такий житлоплощі на законних підставах і були по ній зареєстровані. Народні обранці звернули увагу на проблему реалізації конституційного права громадян на житло. Побачили вони її в питанні проживання громадян в гуртожитку. Навряд чи це питання стало б настільки актуальним, якби власники (як правило, нові власники) гуртожитків не почали в примусовому порядку масово виселяти громадян без надання іншого альтернативного житла.

Верховна Рада прийняла таке рішення у другому читанні законопроекту «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Депутати проголосували за те, що гуртожитки підлягають приватизації територіальним громадам протягом трьох років.

Згідно з новим законом, які проживають громадяни в гуртожитку, яке є державною або комунальною власністю, можуть приватизувати в гуртожитку як одну, так і декілька кімнат, а також житлові блоки і цілі секції. Якщо гуртожиток належить підприємству чи організації, мешканці можуть приватизувати кімнати гуртожитку після передачі таких гуртожитків у комунальну власність.

Слід зазначити, що прийнятий Закон стосується не всіх гуртожитків, а тільки тих, які призначені "для проживання одиноких громадян або для проживання сімей" (більше відомі в народі як "робочі" і "малосімейні").

При цьому проживати бажаючі приватизувати гуртожиток повинні постійно в такому гуртожитку не менше п'яти років. Таким чином, закон не поширюється на тих, хто отримав гуртожиток на час навчання або роботи. Тим часом на початку літа 2008 року Верховна Рада не прийняла законопроект, що дозволяє приватизувати кімнати в гуртожитку.

Для того, щоб приватизувати кімнату в гуртожитку необхідно відповідати таким вимогам:

• проживати на ній не менше 5 років;
• бути зареєстрованим в гуртожитку, в якому хочете приватизувати кімнату;
• не мати іншого власного житла.

Необхідно вказати, що проживанням без законних підстав вважається проживання без офіційної реєстрації місця проживання. Щодо терміну проживання в гуртожитку (не менше 5 років) немає ясності, про що саме йде мова. П'ять років - це повинно бути безперервне проживання або сумарне?

І з якого моменту слід відраховувати цей термін - з моменту реєстрації місця проживання (для мешканців, які вже живуть у гуртожитках) або з моменту набрання Законом чинності (з 1 січня 2009 року)? Оскільки іншого не зазначено в Законі, то 5 років слід відраховувати з моменту набрання ним чинності. Відповідно, 5 років повинні бути, швидше за все, безперервними.

Ні за яких умов неможливо приватизувати кімнату в гуртожитку в кількох умов:

• не можна приватизувати кімнату в гуртожитку в разі проживання в гуртожитку без законних підстав (без офіційної реєстрації місця проживання);
• не можна приватизувати кімнату в гуртожитках, призначених для тимчасового перебування в зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації, в навчальних закладах та в зв'язку з роботою (службою) за контрактом;
• не можна приватизувати кімнату в гуртожитках, де проживають військовослужбовці, співробітники Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України;
• не можна приватизувати кімнату в спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового перебування осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов, або житлова площа яких тимчасово заселена;
• не можна приватизувати кімнату в гуртожитках, які перебувають на законних підставах у приватній власності, в тому числі, переданих територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування;
• не можна приватизувати кімнату в гуртожитках, які мають статус соціальних на момент набрання чинності Законом

Плюс до всього, Законом встановлено трирічний мораторій на відчуження таких гуртожитків. Виняток становить передача гуртожитків у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, житлових і нежитлових приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.

Згідно із законом можливо не відчуження, а передача гуртожитку в комунальну власність. Але це повинно відбуватися за згодою власника гуртожитку та органу місцевого самоврядування і з виплатою відповідної компенсації. Лише за таких умов для мешканців можлива приватизація гуртожитків, в яких проживають. За інших обставин вони мають право проживати там до того моменту, поки не обзаведуться власним житлом.

Закон передбачає, що всі гуртожитки, на які поширюється його дія, підлягають передачі у власність територіальної громади протягом 3 років. Після передачі гуртожитку у власність місцевої ради приймає рішення про подальше його використання. Це може бути:

• знесення гуртожитку і звільнення земельної ділянки з подальшим її продажем на аукціоні.
• знесення цілісного майнового комплексу та дозвіл будівництва соціального житла;
• перепрофілювання гуртожитку і використання її за іншим призначенням;
• надання комплексу статусу "соціальне житло" та заборону приватизації;
• збереження цілісного майнового комплексу в статусі "гуртожиток" та дозвіл приватизації його житлових і нежитлових приміщень;

Сама ж приватизація кімнат у гуртожитку здійснюється двома шляхами. По-перше, шляхом безоплатної їх передачі громадянам з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю. По-друге, шляхом продажу надлишків загальної площі жилих приміщень громадянам України, які в них проживають. Для приватизації житлових приміщень у гуртожитках використовуються приватизаційні папери - житлові чеки з урахуванням залишкової вартості житлових приміщень, що приватизуються.

Що стосується можливості приватизації в гуртожитках приміщень загального користування, то відповідно до Закону такі приміщення не можуть бути приватизовані, як і не можуть бути приватизовані вбудовані, прибудовані та надбудовані приміщення, які використовуються для експлуатації таких гуртожитків.

Допоміжні приміщення (комори, сараї, колясочні тощо) у гуртожитках передаються у спільну неподільну власність власникам квартир безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Громадяни, які здійснили приватизацію кімнат в гуртожитках відповідно до Закону, набувають права співвласників нежитлових приміщень загального користування в цьому ж гуртожитку в пайових частках відповідно до площі приватизованої ними житлової площі. Це право настає в день видачі свідоцтва про приватизацію кімнати в гуртожитку та набуття права власності на допоміжні приміщення в цьому гуртожитку і додаткового оформлення не потребує.

На сьогодні Мінжілокомунхоз підготував Методичні рекомендації щодо порядку оформлення документів на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які згодом будуть затверджені. Займане житло в гуртожитку можна приватизувати, звернувшись до органу приватизації або до створеного ним підрозділ з оформлення документів.

Оформлена заява, довідка про членах сім'ї і займаному житловому приміщенні, копія ордера (яка підтверджує законність проживання в гуртожитку), довідка з попереднього місця проживання (після 1992 року) щодо невикористаного права на безоплатну приватизацію житла подаються громадянином до органу приватизації, де ці документи і реєструються.

Пошук об'єктів нерухомості

На підставі оформленого розпорядження підрозділ органу приватизації готує технічний паспорт на житлове приміщення в гуртожитку, свідоцтво про право власності на житло, яке реєструється в бюро технічної інвентаризації.

Після цього співвласники житлових і нежитлових приміщень у гуртожитку укладають угоду про спільне володіння будинком та дольову участь кожного власника та співвласника у витратах на утримання гуртожитку та прибудинкової території. Як того і вимагає стандартну угоду, яка затверджується Кабміном.

На жаль, не всі спірні питання можна вирішити за допомогою вищевказаного Закону. Тому зараз Міжвідомча комісія, створена відповідно до Указу Президента, розробила новий законопроект. Якщо вже ви зважилися приватизувати кімнату в гуртожитку, то зверніться за допомогою до юриста, а то зробите масу помилок і опинитеся на вулиці.

джерело: Meget
Передрук матеріалів тільки з письмового дозволу редакції

Читайте в цьому розділі: