Порушення справи про банкрутство позичальника як інструмент, що дозволяє уникнути виконання іпотечних зобов'язань

Порушення справи про банкрутство позичальника як інструмент, що дозволяє уникнути виконання іпотечних зобов'язань

19 січня 2013 року набула законної чинності нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).

Проаналізуємо, чи змінилося становище іпотекотримачів після зміни закону про банкрутство і які механізми захисту їх інтересів існують на сьогоднішній день на прикладі банкрутства фізичних осіб-підприємців.

Раніше, до набрання чинності змінами до Закону про банкрутство, фізичні особи-підприємці подавали до господарського суду заяву про визнання себе банкрутом, після чого було порушено справу про банкрутство, вводився мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладався арешт на майно боржника, потім фізична особа-підприємця визнавали банкрутом і відкривалася ліквідаційна процедура.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури терміни виконання зобов'язань громадянина підприємця вважалися настали; припинялося нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями фізичної особи-підприємця, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; припинялося стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, і за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

В рамках ліквідаційної процедури майно банкрута реалізовувалося на торгах.

При цьому часто іпотекодержатель не мав інформації про те, що ліквідаційна процедура була відкрита і до моменту, коли він про це дізнавався, майно банкрута вже було реалізовано, отже, зобов'язання боржника, що виникли з договору іпотеки - незабезпеченими.

Природно, інтереси іпотекодержателя страждали, бо з банкрута взяти було вже нічого. Необхідно відзначити, що нерідко борг створювався штучно, саме з метою банкрутства фізичної особи-підприємця.

При цьому банкрут позбавлявся не тільки від зобов'язань, пов'язаних з веденням підприємницької діяльності, а й від зобов'язань за споживчими кредитами (за договорами, укладеними до 16.10.2011 р - дата набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами і споживачами фінансових послуг »).

Закон про банкрутство в чинній редакції також містить норму, відповідно до якої фізична особа-підприємець, у разі своєї нездатності задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, може подати до суду заяву про визнання себе банкрутом (ст. 90 Закону про банкрутство).

Однак, тепер в разі визнання фізичної особи - підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи - підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, і майно, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням таким особою підприємницької діяльності.

Крім того, фізичні особи-підприємці не звільняються від зобов'язань після визнання їх банкрутами, якщо судовим рішенням, що набрало законної сили, боржник притягнутий до кримінальної або адміністративної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з банкрутством, умисне або фіктивне банкрутство, а також якщо боржник:

ухилявся від виконання зобов'язань щодо погашення боргів;

вчинив дії по приховуванню майна;

не надавав необхідну інформацію або надавав недостовірну інформацію арбітражному суду, який розглядає справу про банкрутство (ст. 92 Закону про банкрутство).

Ще одну норму, яка дозволяє захистити інтереси кредиторів, містить стаття 20 Закону про банкрутство.

Так, за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, суд може визнавати недійсними угоди або спростовувати майнові дії боржника в межах провадження справи про банкрутство, що вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, що дозволяє включити або повернути майно боржника до ліквідаційної маси.

Відповідну заяву може бути розглянуто на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Підставами для визнання угод недійсними або спростовувати майнові дії боржника Закон про банкрутство називає випадки, коли:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого терміну;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижче або вище ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржника перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Допомагає захистити інтереси кредитора і ст. 91 ГПК України, згідно з якою треті особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення господарського суду, яке не набрало законної сили. Звичайно, якщо терміни на оскарження пропущені, потрібно буде переконати апеляційний суд у тому, що вони порушені через поважну причину і попросити суд їх відновити.

Статтею 92 Закону про банкрутство передбачено, що вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна фізичної особи - підприємця задовольняються в першу чергу.

Важливо, що протягом трьох років фізична особа - підприємець, яка була визнана банкрутом, не має права брати кредити і передавати майно в заставу.

Підсумовуючи вищесказане, можна прийти до висновку, що Закон про банкрутство в новій редакції дозволяє захистити інтереси іпотекотримачів більш ефективно, ніж в попередньої, і, будемо сподіватися, відіб'є охоту у любителів пожити за чужий рахунок використовувати банкрутство, як інструмент, що дозволяє уникнути виконання іпотечних зобов'язань .