Подробиці Опубліковано 16 Жовтень 2013
Багато наших клієнтів стикаються з ситуацією, коли районна податкова інспекція, провівши перевірку на підприємстві, передає матеріали податкової міліції для порушення кримінальної виробництва за результатами проведеної перевірки. З практики, податкова міліція реєструє нове кримінальне провадження в реєстрі за даним фактом, а саме за ст. 212 Кримінального Кодексу України - несплата податків. У даній стати мова піде про право підприємства на оскарження результатів перевірки, захисту своїх інтересів в рамках кримінального провадження, порушеної на підставі цієї перевірки, оскарження податкових повідомлень рішень, які виписані на підставі акта перевірки. Також ми розкриємо тему податкової перевірки, проведеної в рамках кримінального провадження, яке відкрито по ст. 205 Кримінального кодексу України - «фіктивне підприємництво» за вашим контрагенту. Розглянемо, на підставі чого податкова інспекція приходить до висновку що угоди, які ви уклали і вже зробили, є нікчемними, і на підставі цього роблять висновки про наявність можливості донарахування до бюджету держави.
Отже, у вас є на руках акт податкової перевірки і податкові повідомлення-рішення. Ви можете скористатися двома способами захисту - оскаржити результати перевірки в адміністративному або судовому порядках. Більш детально про види перевірки, її призначення та порядок проведення ви можете прочитати тут. Давайте визначимося, що говорить з цього приводу Податковий кодекс України, а саме ст. 56. У даній статті розписаний порядок оскарження податкового повідомлення-рішення - терміни подачі скарги, терміни розгляду її податковим органом. Також дана стаття регламентує, що в момент оскарження податкового повідомлення-рішення сума грошового зобов'язання є неузгодженою, а значить, не підлягає сплаті. У разі, якщо оскарження проводиться в судовому порядку, тоді термін узгодження грошового зобов'язання настає в момент вступу в силу рішення суду. Із змісту статті 56 ПКУ можна зробити висновок про те, що якщо ви оскаржуєте дії і результати перевірки податкового органу, сума, що підлягає до донарахування, є неузгодженою.
Однак не завжди податкова міліція володіє інформацією про те, що ви проводите оскарження результатів перевірки і реєструє кримінальне провадження за ст. 212 КК України, після чого починає проводити слідчі дії (обшук, виїмку документів, допит директора і головного бухгалтера в якості свідків). В даній ситуації - дії податкової міліції є незаконними, тому що сума донарахування не узгоджена. Якщо ви опинилися в такому становищі, ми радимо вам написати офіційного листа слідчому, який веде ваше кримінальне провадження, яким чітко підтвердити факт оскарження і надати всі необхідні докази такого оскарження в копіях з відміткою вхідного номера і / або датою подання скарги до суду або до органу податкової служби вищого рівня. Доказом також вважається поштове відправлення такої скарги. Слідчий в даній ситуації не має права проводити слідчі дії по даній кримінальній виробництву, а також не має права відкривати кримінальне провадження, поки не буде узгоджена сума. Якщо він буде продовжувати слідчі дії, потрібно написати скаргу на дії слідчого в прокуратуру із зазначенням всіх порушень, які слідчий, на вашу думку, допустив. Прокуратура проведе перевірку за вашою заявою, і в разі, якщо ваші аргументи про порушення слідчим норм Кримінального процесуального кодексу будуть переконливі, прокурор має повноваження закриття кримінального провадження.
У багатьох бізнесменів в роботі траплялися несумлінні контрагенти, які не реєстрували податкові накладні, не відображали в звітах своїх підприємств компанії, з якими співпрацювали і виконували умови угод - договорів (надання послуг, постачання продукції, будівництво). При цьому у сумлінних контрагентів, у яких скрупульозно ведеться бухгалтерія і є в наявності всі документи, виникали проблеми з контролюючими органами. Недобросовісних контрагентів в податкових органах класифікують як «транзити» або «податкові ями». Під які критерії підпадає та чи інша компанія, визначає сам податковий орган, в залежності від функцій які виконували ці компанії. Робота з такими контрагентами дуже небезпечна для сумлінних платників податків, тому що в разі порушення кримінальної провадження у таких компаній, податкова міліція прийде до сумлінних платників податків як мінімум з виїмкою документів з даного контрагенту, і можливо, з проведенням податкової перевірки.
Розглянемо ситуацію, коли ви працювали з підприємством, яке податковими органами вважається (саме вважається, а не офіційно визнано фіктивним). Ознаки фіктивності підприємства можуть бути різними - від відсутності товару, яким воно торгувало, до відсутності співробітників, офіційно оформлених на цьому підприємстві, які могли надати той обсяг послуг, за які їм оплачували гроші, відсутність підприємства на їх юридичну адресу. Завдання податкової міліції - виявляти такі підприємства, опитувати директора на предмет фіктивності діяльності його підприємства. У оперативних співробітників податкової міліції є перелік питань, які вони задають директору підприємства. За відповідями на такі питання, вони роблять висновки, чи є таке підприємство фіктивним. До числа питань відносяться: найменування підприємства, його юридична адреса, контрагенти підприємства їх назви, наявність відкритих рахунків в фінансових установах, розуміння поняття податку на додану вартість і т.д. Якщо директор підприємства не знає відповідей на ці питання, при опитуванні дає пояснення, що він не має відношення до діяльності підприємства, хоча він і укладав, і підписував господарські договори, таке підприємство є фіктивним. Податкової міліції досить фіксації однієї фрази, що директор підприємства не має відношення до даного підприємства і не розуміє сенс укладених угод. Після такого опитування податкова міліція відкриває кримінальне провадження за статтями 205, 212 Кримінального кодексу України і проводить слідчі дії у контрагентів. У свою чергу, податкова інспекція на підставі встановлених фактів - опитування директора підприємства, проводить податкову перевірку і визнає договору, які були укладені з даним підприємством - фіктивними, а суми несплачених податків покладає на контрагентів донарахування до бюджету. І це відбувається тільки на підставі опитування директора підприємства.
Такі акти перевірки податкового органу теж оскаржуються, і в нашій практиці є позитивні результати. Якщо немає вироку суду по фіктивному підприємництву, в якому встановлені факти в подальшому не потребують доказів, висновки слідчого і свідчення директора про фіктивність його підприємства це тільки доводи. Є випадки, коли директори підприємств спеціально вказують на фіктивність підприємства для того щоб уникнути більш важкого кримінального покарання за несплату податків. Зробимо порівняння - за ст. 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво передбачена максимальна міра покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів, а за ст. 212 Кримінального кодексу України - штраф від однієї тисячі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів з позбавленням права займати керівну посаду до 3-ох років з конфіскацією майна. Неоподатковуваний мінімум становить 17 гривень. Якщо подивитися на все це, помноживши неоподатковуваний податковий мінімум на коефіцієнт 20 000, виходить дуже велика сума для виплати - 340 000 гривень. Присуджену виплату, встановлену судом, засуджений не сплатив протягом одного місяця, його чекають виправні роботи або позбавлення волі на строк 2-3 роки по ст. 389 Кримінального кодексу України.
При наявності кримінальної справи по контрагентам, перевірка проводиться з подачі податкової міліції. Податкова інспекція в такому випадку проводить перевірку і виписує акт, на підставі даних податкової міліції з зазначенням дати і номера документа, в якому вказані факти фіктивності. За сформованим досвіду, весь акт базується тільки на даних податкової міліції і на свідченнях директора контрагента. Іншими словами, висновки фіктивності угоди робляться на підставі даних отриманих при слідчих діях. Такі дані протягом усього слідства можуть помінятися, тому що той директор, який дав свідчення про фіктивність підприємства має право поміняти свідчення на протилежні із зазначенням різних причин (хвороби, психологічного тиску з боку слідства або з боку третіх осіб). Моя думка і думка багатьох суддів, які розглядають справи у спорах з податковими органами - свідчення директора про фіктивність не ведуть до визнання договорів фіктивними. Тільки вирок суду може підтвердити фіктивність діяльності компанії, а відповідно як наслідок, усіх укладених угод з цією компанією. У моїй практиці зустрічалися випадки, коли суперечки тривали 4 роки, але в кінцевому результаті ми домагалися справедливого рішення суду, а за час оскарження дій податкової інспекції, вирок про фіктивності контрагента так і не був винесений і справа не була передана до суду.
Подивимося з юридичної точки зору на фіктивність угоди. Справа в тому, що згідно з презумпції правомірності договору, поки він не визнаний недійсним у судовому порядку чи ні вироку суду по ст. 205 КК України про фіктивності підприємства, він є дійсним і законним. Ознаки фіктивності описані в Цивільному кодексі України, вони чітко визначені. Інша справа, що податкова інспекція часто називає угоди фіктивними на власний розсуд, не маючи на те ні рішення суду, ні інших належних підстав.
У будь-якому випадку, треба пам'ятати головне - ніяке повідомлення податкових органів про порушення кримінальної справи ще не є остаточним і безповоротним фактом того, що воно буде доведено до вироку. У даній ситуації, пам'ятайте - чим раніше ви звернетеся до грамотного юриста, тим вище ймовірність успішного захисту ваших інтересів.
Наша Юридична компанія має величезний досвід в оскарженні результатів перевірок податкових органів з позитивними результатами для бізнесу. Ми комплексно підходимо до вирішення даного виду питань і заздалегідь прогнозуємо результат.
джерело: Компанія «Оптимум»