Останній хмарочос

Поки Андрій Гаврилівський будував хмарочос «Висоцький», в Єкатеринбург встромили вертикаль влади. Політична еліта змінилася. І в нових умовах звести ще одну висотку вже не вийде, стверджує він.
Ще в 2005 р Андрій Гаврилівський почав будівництво 48-поверхової висотки в центрі Єкатеринбурга. Здати об'єкт в експлуатацію він планував вже до 2008 г. Але в підсумку процес затягнувся на п'ять років і не завершився досі.

І чим довше тяглася будівництво, тим менше ставало позитивних відгуків про «Висоцького». Городян обурює архітектура об'єкта. Вони незадоволені знесенням пам'ятників поряд із будмайданчиком хмарочоса і часто вимагають зруйнувати саму висотку.

Але Гаврилівський продовжує називати своє дітище знаковим спорудою. У свою ідею - побудувати найвищий будинок за МКАД - він не розчарувався і готує хмарочос до відкриття.

На межі довгобуду

Терміни здачі «Висоцького» Андрій Гаврилівський переносив як мінімум тричі. Побудувавши приблизно половину будівлі, він явно зіткнувся з серйозними проблемами. Спочатку будівництво на 90 днів зупинила обласна прокуратура - через відсутність всіх дозвільних документів. Пізніше об'єкт залишив основний підрядник - компанія «Металлайн». Гаврилівський просив колишніх партнерів залишити хоча б техніку, а головне - єдиний в місті висотний кран. Але і його будівельники забрали.

До кінця 2008 р почалися проблеми з продажами. Зокрема, девелопер не зміг знайти покупця для готелю на останніх поверхах висотки і був змушений переформатувати ці площі в офіси та квартири. Щоб підтримувати будівництво, Андрію Гаврилівські довелося продати нічний клуб Parkking. Але це не врятувало об'єкт від багатомісячного простою.

Сторонні спостерігачі почали говорити, що власник бізнес-центру потрапив в замкнуте коло. Будівництво стояла через відсутність інвесторів, а інвесторів не було через зупинку будівництва. Об'єкт ризикував перетворитися на довгобуд.

Ви як і раніше вважаєте «Висоцький» успішним проектом?
- Так. Звичайно.
Ви особисто скільки на ньому заробили?
- Анітрохи. До сих пір тільки витрачаю. Всі гроші від продажу площ йдуть в будівництво. І весь мій бізнес заточений під цей проект. Я ж багато чим займаюся. Бізнес-центр «Антей» зараз нормально заробляє на орендних платежах. Магазин меблів у мене є. Житло строю. І вся моя прибуток, до копійки, йде на «Висоцький».
А сам хмарочос почне генерувати прибуток, коли ви його добудуєте і здасте площі в оренду?
- Так.
Скільки коштує «Висоцький»?
- Не скажу. Багато. Дуже багато.
І за скільки років він себе окупить?
- Гадки не маю. За попередніми планами я збирався залишити собі 49% площ. Але виникли фінансові труднощі. І продати доведеться більше. Я зараз навіть не знаю, скільки мені залишиться. 20%, напевно або навіть менше.
Про які «фінансові складнощі» ви говорите?
- Про самих звичайних. В кінці 2008 р будівництво просто встала. І стояла рік. Щоб «Висоцький» будувався, продавати площі потрібно безперервно. А в кризу гроші у всіх різко скінчилися. Проект залишився без інвесторів. Довелося чекати, коли буде легше. Зараз площі продаються. Але вже не за тими цінами, що раніше.
Як ви в рік простою розплачувалися за кредитами?
- Мені з банком дуже пощастило. У мене кредит - в Райффайзенбанку. І в кризу я для себе засвоїв: працювати треба з іноземними кредиторами.
Дивно. Зазвичай хорошими інвестиційними партнерами забудовники називають російські держбанки
- Ага. Якраз вони в кризу оборзелі більше всіх. Вони ж своїх позичальників, вибачте, раком поставили. По-іншому не сказати. Боржники їм кричали: «Що ж ви робите? Ви ж нас угробите! »А тим наплювати. Затягнули гайки, як тільки могли. Мені ж набагато легше було. Мій банк погодився реструктуризувати борг. Крім того, він сам, по суті, повернув частину кредиту.
Як?
- Купив площі в «Антея». Зараз невеликий борг у мене залишився. Але він ненапряжний. Працюємо в нормальному режимі.
Проблеми на будівництві «Висоцького» почалися ще до кризи. У 2007 р, наприклад, від вас пішов «Металлайн».
- Яка ж це проблема? Зміна підрядника - одне з найбільш вдалих рішень. Я йшов на це свідомо і заощадив 150 млн руб.
Тоді це рішення здавалося дивним. Ніхто в місті, крім «МЕТАЛЛАЙН», не вмів будувати хмарочоси. А ви замінили цього підрядника на нікому не відому компанію «Висотка».
- Так і «Металлайн» до мене був нікому не відомою компанією. Вони ж на будівництві «Антея» вчилися хмарочоси зводити. А коли навчилися, вирішили, що заміну їм я знайти не зможу, і сильно підвищили ціни на свої послуги.
А я знайшов. Взяв молодих хлопців. Вони стяжку робили в першому «Антея». Я бачив, що хлопці амбіційні, і зіграв на цьому. Потроху ми їх навчали. Пустили на будівництво «Висоцького». Пізніше разом з ними в складчину купили обладнання, щоб зробити їх основним підрядником об'єкта. І тепер вони - шановані в місті люди, заможні будівельники.
І зараз з темпами будівництва все нормально?
- Все відмінно. Можете сходити подивитися. Гроші є. Будуємо швидко, як можемо. Через 4-6 місяців офіційно відкриємо «Висоцький».

Хмарочос на порожньому місці

Всі основні будівельні роботи в «Висоцького» уже закінчили: кран прибрали, бетон більше не ллють, фасад засклили і всі комунікації підвели. Як стверджує Андрій Гаврилівський, залишилося побудувати парковку і зробити внутрішню обробку приміщень. Але п'ять років тому, коли будівництво тільки починалася, впевненості, що хмарочос все-таки вийде закінчити, не було, зізнається він.

Навіщо вам хмарочос? Чому ви вирішили, що в Єкатеринбурзі можна будувати і продавати такі об'єкти?
- Та не був я в цьому впевнений. П'ять років тому мене божевільним називали, пальцем біля скроні крутили. Теж запитували, навіщо мені це треба. Але до того моменту я вже побудував першу і другу черги «Антея». Адже теж унікальний був об'єкт для свого часу. Коли ми «Антей» починали, в місті було лише одне висотна будівля - будинок обласного уряду. І то це не повноцінна висотка. Конструктивно це дві 12-поверхівки. Одну на іншу поставили - вийшов хмарочос. А я з нуля побудував перший в місті бізнес-центр в 22 поверху. Вийшло ж. І захотілося ще більше і вище. Хотілося довести, що можемо. Ось і взялися.
А гроші звідки?
- Знайшлися інвестори, готові оплатити такий проект. Вони, звичайно, не самі прийшли. Потрібно було вмовляти. Але мені повірили. Гроші з'явилися. Почалося будівництво.
Хто став вашим першим інвестором?
- Скажу так: зовсім не ті, кого я чекав. П'ять років тому я, як і багато будівельників міста, чекав грошей від великих федеральних інвесторів. Одним словом, з Москви. Адже тоді модно було говорити про інтерес столичних бізнесменів до регіональних проектів. Але на ділі виявилося, ми з нашими місцевими амбіціями москвичам нікуди не вперлися. Немає тут столичних грошей і не буде.
Чому?
- Тому що всі московські гроші - бюджетні, державні. Той, хто їх з годівниці дістав, дуже боїться, що назад заберуть. Тому всі московські інвестиції - за кордоном. І там вони залишаться.
Тому ви залучили до проекту регіональний бізнес?
- Так.
Хто ці люди?
- Багато хто. У «Висоцького», крім мене, 80 з гаком власників. Буде ще більше. Всім миром, коротше, будували. Це проект, який екатерінбуржци повністю зробили самі. Там всі місцеві: інвестори, архітектори, будівельники. Ми ж ні у кого допомоги не просили. Іноземних проектантів не кликали - своїх в Англії навчатися відправили. Підрядників теж самі виховали. До Німеччини їх возили дивитися, як з такою опалубкою працювати. Самі зробили хмарочос, аналогів якому в Росії взагалі немає!
У Москві точно є.
- Ні. Там зовсім інші висотки. Їх будували іноземці на іноземні гроші. Ну хіба це московський проект? Це все одно що я приїду в Африку. Своїми силами і на свої кошти побудую там бізнес-центр. А африканці потім будуть говорити: «Ось яке класне будівлю ми зробили». Це ж брехня буде.

Під вертикаллю влади
«Висоцький» будувався з дозволу та за підтримки обласної та міської влади. Проект курирували особисто екс-губернатор Едуард Россель і екс-мер Аркадій Чернецький. «І без них я б взагалі нічого не побудував», - стверджує Гаврилівський.

Чим допомагали? Дали зелене світло в усіх інстанціях?
- Так. У міськадміністрації взагалі все просто було. Як тільки Аркадій Чернецький мій проект схвалив, всі потрібні узгодження йшли як по маслу - швидко і без зайвих претензій. В обласній адміністрації було складніше. Але, як тільки якийсь чиновник починав тягнути з рішенням, Едуард Россель йому дзвонив і вичитував. І проблема вирішувалася. В ту ж хвилину.
Крім того, вони захищали «Висоцький» від тих, хто хотів його угробити. Це дуже важливо. Якщо у тебе є гроші - у тебе є вороги. Як тільки ти починаєш новий проект, завжди знаходяться люди, охочі його знищити на корню.
Ваші вороги - це хто?
- Ну хто в нашій країні може загрожувати бізнесу? Ті, хто по ідеї повинен йому допомагати. Щоб почати будівництво в нашій країні, потрібно пройти 150 інстанцій. Зрозуміло, що далеко не всі відповідальні особи в цих інстанціях готові ставити підписи за просто так.
Чим погрожували?
- Зайдіть в Інтернет і почитайте, ніж зазвичай загрожують. І мене посадити, і будівля знести до бісової матері, і ще багато чого неприємного обіцяли. Як бачите, не вийшло. Чернецький з Россель тоді міцно місто в своїх руках тримали. І підтримували бізнес, як могли.
Зараз все різко змінилося. І хмарочоси, такі як мій, ніхто будувати не буде. Не зможуть просто.
Чому? «УГМК-Холдинг» ж будує вежу «Ісеть». Або, думаєте, не зможуть закінчити?
- УГМК - це зовсім інша справа. Андрій Козіцин зможе. Я не сумніваюся. Але люди статусом нижче не осилять ні за що. Грошей-то у них немає. І не буде. Під час кризи малий і середній бізнес знежирити до нуля. І тепер його душать. Чи не дадуть йому розвиватися.
Сьогодні, щоб отримати всі погодження для початку будівництва, потрібно витратити 3-5 років. Це нестерпний термін.
Ви вважаєте, державі приватний бізнес взагалі не потрібен і воно його свідомо знищує?
- За великим рахунком, потрібен, звичайно. Всі розвинені країни на середньому і малому підприємництві тримаються. Це основна рушійна сила. Але у нас конкретному чиновникові на інтереси бізнесу наплювати. Його посадили не допомагати, а перешкоди всілякі створювати. І він свою роботу робить.
Всі чиновники - вороги?
- Ні. Багато з них - нормальні адекватні люди. Я їх особисто знаю. Ніякі вони не вороги, звичайно ж. Просто система так влаштована. Контроль, державна безпека і вертикаль влади важливіше ринкової економіки.
За вашою логікою «Висоцький» закінчити все-таки не вийде.
- Це чому?
Ви ж самі сказали: бізнес душать, грошей немає, перспектив - ніяких. А вам ще потрібно об'єкт добудувати, здати в оренду і відбити вкладення. У тих умовах, що ви описали, це неможливо.
- Ну немає. Не все так похмуро. Лещата стискаються, але простір вільний ще є. На завершення «Висоцького» гроші є. І заробити на ньому зможу. А ось з нуля подібний об'єкт будувати не стану більше. Чи не потягну.
А далі чим займатиметеся?
- Зараз хочу ще один бізнес-центр поруч з «Висоцьким» і «Антеєм» будувати. Не дуже великий. Поверхів 20-30. Але поки не знаю коли. Ще на Рощинський житловий комплекс строю. У нас там величезна галявина під забудову. На п'ять років мінімум її вистачить.
Вам це навіщо? Навіщо потрібні нові проекти, коли лещата, як ви сказали, стискаються все сильніше?
- Чи не на завод ж повертатися. Поки дають, буду працювати. А що ще робити?
Їхати.
- Та НУ. Не поїду я. Не буду отак там робити. Федеральні чиновники - нехай їдуть. Як правильно сказав Володимир Жириновський, «у них тут тільки піджак висить». Ось їм за кордон умотать - раз плюнути. А у мене тут не тільки піджак, чи знаєте. І виїхати я просто так не зможу. А ось якби московські держслужбовці поїхали - от би було добре! Нікому б стало закони дурні писати, за якими працювати неможливо.
Андрій Гаврилівський
Народився 15 березня 1963 року в Свердловську.
Освіта: в 1986 році закінчив радіофак УПІ.
Кар'єра: 1986-1987 рр. - майстер Свердловського приладобудівного заводу; 1987-1991 рр. - секретар комітету комсомолу Свердловського приладобудівного заводу; з 1991 р - приватний підприємець, власник магазину «Бабусин комод», девелопер бізнес-центрів «Антей» та «Висоцький», житлового комплексу на вул. Рощинський.

Читати по темі: Бізнес-центри Єкатеринбурга: труднощі відкриття