Новини / аналітика
З огляду на існування такого матеріально-процесуального інституту, як позовна давність, результативне звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного, невизнаного, оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, на жаль, можливо в дуже стислі терміни. У той же час існують способи продовжувати ці терміни, зокрема, шляхом переривання перебігу позовної давності. 
вирішив приділити увагу підставах для такого продовження позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, які свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. У зв'язку з цим виникає питання про те, які ж все-таки дії свідчать про таке визнання?
Я ні в чому не зізнаюся!
Судові органи вже неодноразово намагалися визначити хоча б приблизний перелік таких дій. Адже до таких дій належать не тільки дії формального характеру (укладення договору, наприклад, про реструктуризацію заборгованості і т. П.), А й будь-які фактичні дії. Так, ВГСУ в своєму інформаційному листі від 07.04.2008 № 01-8 / 211 до дій, які свідчать про визнання боргу, відніс, зокрема:
- повне або часткове визнання претензії;
- часткове погашення самим боржником або за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки (див. Також постанову ВГСУ від 26.07.2006 у справі № 2-14 / 1460-2006 );
- сплату відсотків по основному боргу;
- прохання про відстрочку виконання.
При цьому ВГСУ наголосив, що в тих випадках, коли передбачалося виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), в таких випадках ці дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності по інших частинах (платежів). Але господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу.
Після звірки розрахуюся!
Свій варіант "прізнавательних" дій запропонувало Держказначейство, вказавши, що підписання акту звірки стану розрахунків вважається дією, що свідчить про визнання боргу і є підставою для переривання перебігу позовної давності. Слід зазначити, що в принципі судові інстанції згодні з такою думкою. Правда, в кожному конкретному випадку органи судової влади по-різному називають такий акт: акт взаєморозрахунків (див. постанову ВГСУ від 09.08.2006 у справі № 11/81 ), Акт звірки заборгованості (див. постанова ВСУ від 24 квітня 2007 року ).
У той же час не можна стверджувати, що підписання акту звірки стану розрахунків (акта взаєморозрахунків, акти звірки заборгованості) завжди буде свідчити про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку. Адже по суті такий акт є угодою - дією особи, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. А згідно ч. 2 ст. 207 ГК , Операція, яка здійснюється юрособою, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншим актом цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Тому акт взаєморозрахунків і його аналоги мають бути підписані з боку юрособи уповноваженою особою та скріплені печаткою. В іншому випадку такі акти не можуть стати підставою для переривання перебігу позовної давності. Такі правові наслідки настають, коли акти звірок розрахунків не є допустимими доказами (див. Наприклад, постанову ВГСУ від 03.10.2006 у справі № 1/1 ).
Для переривання перебігу позовної давності можна використовувати як дії формального характеру (укладення договору), так і будь-які фактичні дії, зокрема:
- повне або часткове визнання претензії;
- часткове погашення самим боржником або за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки;
- сплату відсотків по основному боргу;
- прохання про відстрочку виконання;
- підписання акту звірки стану розрахунків (акта взаєморозрахунків, акти звірки заборгованості).
Пишіть листи!
Проте в судовій практиці не завжди повне або часткове визнання претензії було тим дією, що свідчить про визнання боргу і тягне за собою переривання перебігу позовної давності, зокрема, якщо такі дії були вчинені до набрання чинності чинного ГК.
При повному або частковому визнання претензії не завжди є тією дією, яке тягне за собою переривання перебігу позовної давності
Так, ВГСУ в постанові від 17.08.2006 у справі № 22 / 343а не взяв до уваги доводи щодо переривання позовної давності відповіддю на претензію (наданим у 2002 році), оскільки ці дії не можуть бути свідчити про визнання боргу в розумінні ч. 1 ст. 264 ГК. У цьому рішенні ВГСУ не надав ніякого правового обґрунтування такого судження.
Але його можна знайти в постанові ВГСУ від 13.06.2006 у справі № 2-14 / 1441-2006 . Справа в тому, що згідно ст. 5 ГК акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Тому визнання боржником свого боргу в листі до вступу в силу ГК не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності в розумінні ч. 1 ст. 264 ГК, так як така дія було скоєно під час дії акта цивільного законодавства, який втратив чинність.
Таким чином, до дій, які свідчать про визнання боргу і в зв'язку з цим переривають перебіг позовної давності, відносяться не тільки дії формального характеру (укладення договору, наприклад, про реструктуризацію заборгованості і т. П.), А й будь-які фактичні дії (повне або часткове визнання претензії і т. п.). При цьому встановити вичерпний перелік таких дій не представляється можливим, а господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. 
Автор: Ігор БІЛЕЦЬКИЙ