Закон про фінансову реструктуризацію, націлений на позасудове вирішення кредитних суперечок, вступив в силу в жовтні 2016 року. На даний момент з його допомогою регулюють свої кредитні проблеми 10 українських компаній, з них 8 підходять до стадії завершення. Скоро ці цифри повинні істотно збільшитися: НБУ вже повідомив, що зобов'яже всі банки втілювати плани щодо усунення непрацюючих кредитів в першому півріччі 2018 го.
Для чого це все?
Перш за все підкреслимо, що сама по собі процедура реструктуризації необхідна. Це не просто інструмент для вирішення окремих кредитних суперечок між компаніями і фінансовими організаціями. Це свого роду ін'єкція для стимулювання економіки України в цілому.
Справа в тому, що в останні роки кількість неоплачених кредитів в корпоративному секторі стає дедалі більше. Тільки за грудень 2017 го відповідний показник збільшився на 6,4 млрд грн.
В умовах нестабільної політичної та економічної обстановки компаніям важко вести свою господарську діяльність, природно це відбивається і на їх платоспроможності. Взяти в борг знову вони теж не можуть, оскільки зіпсована кредитна історія відлякує від них усіх кредиторів. Страждають і банки: чим менше грошей їм повертають позичальники, тим більше обмежуються їхні ресурси для кредитування. Виходить замкнуте коло. Банки втрачають гроші, компанії втрачають гроші, що, в свою чергу, знижує ефективність роботи їх всіх і провокує падіння ВВП в цілому.
Закон про фінансову реструктуризацію дозволяє вирішити проблему. Причому з вигодою для всіх сторін - і для кредитора, і для позичальника, чим відрізняється від тих процедур, що були передбачені в українському законодавстві до вступу в силу даного Закону в 2016 році.
Які умови реструктуризації?
Їх не так вже й багато, і всі вони детально прописані у відповідному Законі. Так, він вказує, що процедуру реструктуризації можуть ініціювати тільки позичальники, обов'язково юридичні особи. При цьому зробити це вони можуть, якщо проти них не порушено судове провадження за фактом визнання банкрутом. Боржник повинен написати лист до Секретаріату з фінансової реструктуризації, що підтверджує його готовність залагодити кредитні проблеми в позасудовому порядку. Цей запит необхідно підкріпити і листами від кредиторів, які доводять, що вони теж не проти початку процедури реструктуризації. Останнім при цьому має в цілому належати мінімум 50% загальної суми вимог фінансових установ до боржника, за винятком вимог пов'язаних з боржником осіб.
Перелік інструментів для фінансової реструктуризації також досить докладно прописується в Законі. У тому числі він включає:
- прощення частини боргу;
- погашення заборгованості за допомогою передачі кредитору прав власності на частину майна боржника;
- зниження процентних ставок і ін.
Скільки часу вимагає реструктуризація?
Після того, як Секретаріат розгляне і схвалить запит боржника, останньому буде надано 180 днів на те, щоб розробити план реструктуризації. Моменту звернення до Секретаріату зазвичай передує стадія переговорів між боржником і кредитором. Як показує практика, вона може займати дуже багато часу. Сторони намагаються виробити стратегію дій, здійснюють збір необхідної документації, вивчають можливі проблеми та ризики, з якими зіткнуться в процесі реструктуризації. Все це може затягнутися на місяці, так що компаніям і банкам потрібно бути готовим до цього.
Складнощі часто виникають і на етапі розробки плану реструктуризації. Боржники переслідують свої інтереси, як і кредитори, тому буває складно домогтися компромісу в цьому питанні.
Що заважає проведенню процедури реструктуризації?
Як вже говорилося, Закон про реструктуризацію досить точно і ясно прописує механізм позасудового регулювання суперечок. Однак одного його недостатньо для того, щоб налагодити процес. Крім цього, необхідно вдосконалити і деякі інші аспекти законодавства, так чи інакше пов'язані з процедурою реструктуризації.
По-перше, обмежувальним фактором є слабкий захист прав кредиторів, що провокує високий рівень кредитних ризиків в корпоративному секторі.
По-друге, процедуру реструктуризації гальмує і неефективна робота української судової системи. Банкам вкрай складно повернути кошти в судовому порядку. Особливо якщо мова йде про великі суми позики і впливових позичальників. Зрозуміло, такий розклад не стимулює бізнес вирішувати проблему без звернення до судів і дає йому можливість для зловживання своїми правами.
Нарешті, ще однією перешкодою є відсутність чіткого механізму застосування податкових пільг для учасників фінансової реструктуризації.
Поки всі ці труднощі не будуть вирішені очікувати вагомих результатів від процедури фінансової реструктуризації, очевидно, не варто. Це підтверджує і статистика. На даний момент сума неоплачених кредитів корпоративного сектора вже перевищує 500 млрд доларів. З них реструктуризовано справ на 7,6 млрд грн - це мало. Так чи інакше процес потрібно прискорювати, в іншому випадку він просто втрачає свій сенс.
Ця запис також доступна на: англійському
Для чого це все?Які умови реструктуризації?
Скільки часу вимагає реструктуризація?
Що заважає проведенню процедури реструктуризації?