Щорічно в Казахстані перед урядом ставляться одні й ті ж завдання - розвиток людського капіталу, збільшення кількості активних суб'єктів малого і середнього бізнесу, створення нових робочих місць і т. Д. Відповідно до заяв міністра з інвестицій та розвитку Женіс Касимбеков, промисловість країни впевнено зростає, причому росте все: легпром, харчопром, машинобудування, металургія, нафтопереробка ...
Однак чомусь це зростання економіки не відбивається на зайнятості населення. Статдані з безробіття дивно стабільні. Вагаючись біля кордону в 5% від чисельності економічно активного населення, кількість безробітних з 2010 року тримається на позначці 430-460 тис. Чоловік. Невже економіка РК краще, ніж в Німеччині (безробіття 5,4%), де дохід, який вважається межею бідності, більше, ніж середня зарплата в Казахстані?
Чисельність офіційних безробітних в IV кварталі 2017 року країні оцінювалася в 439,3 тис. Осіб (на 0,4% нижче аналогічного періоду роком раніше). У лютому поточного року кількість безробітних склала 440,7 тис. Як повідомляє Energyprom.kz, найбільше зростання безробіття зафіксований в Атирауської, Актюбінської, Мангістауської областях, Астані та Алмати. Лідером стала Астана, де число безробітних за рік зросла майже на 7%, до 23,8 тис. Осіб. І це зрозуміло. Велика частина її населення - приїжджі.
Сьогодні, за офіційними даними, рівень безробіття зберігається на позначці 4,9%. Однак її реальний рівень значно вище. Так, за інформацією національної палати підприємців (НПП) «Атамекен», в деяких районах РК фактична кількість безробітних в 5 разів перевищує офіційну статистику. Чому це відбувається? Мабуть, як говорив один з персонажів «Білого сонця пустелі», «гранати не тієї системи».
По-перше, згідно із законом безробітним вважається людина, яка звернулася до Державного центру зайнятості та став на облік як безробітний. Допомога по безробіттю не перевищує 10 МЗП (мінімальна заробітна плата), що приблизно відповідає прожитковому мінімуму в 28 тис. Тенге і складає менше 20% середньомісячної заробітної плати. Виплати проводяться протягом не більше півроку. Центр зайнятості пропонує безробітному ряд заходів сприяння зайнятості. Як правило, це громадські роботи, соціальні робочі місця та інші низькооплачувані варіанти. Пропонуються різні короткострокові курси для отримання нової спеціальності, але реально мало хто з обучившихся на них працевлаштовується. Якість навчання дуже низька. Безробітні не ходять до центрів зайнятості не тільки через складність реєстрації, а й тому що не бачать реального сприяння в працевлаштуванні. Все це не стимулює бажання до реєстрації в якості безробітного.
Крім того, статистика включає в число працюючих так званих самозайнятих громадян, доходи яких нерідко не дотягують до прожиткового мінімуму. До цієї категорії, за даними міністерства охорони здоров'я і соціального розвитку, відносяться 2,3 млн чоловік. Вони не подають документи в органи зайнятості та роботу без всякого оформлення підшукують собі самі. Безумовно, частина з них - цілком забезпечені люди, які займаються підприємництвом. Але основна частка - це ті, у кого немає стабільного заробітку, і насправді ці самозайняті є безробітними, стали такими внаслідок ліквідації підприємств в 1990-х роках.
Проблема самозайнятих відома держорганам, однак на сьогоднішній день значущих зрушень в цьому питанні не відзначається. Статистика по самозайнятою демонструє тренд на зниження частки даної категорії, проте впевненості в її достовірності немає. Найбільш гостро ця проблема стоїть в сільській місцевості, де, наприклад, частка самозайнятих близька до 40%. Таким чином, загальна чисельність людей, які не мають постійної роботи, в республіці становить не менше 2 млн чоловік, і реальний рівень безробіття - аж ніяк не 5%, а вище 20%. Тобто кожен п'ятий казахстанец перебивається випадковими заробітками.
Це говорить про те, що позитивних структурних змін в економіці країни не відбувається і що ставляться перед урядом завдання практично не вирішуються. Більш того, за заявою Мінпраці, в 2018 році 600 великих підприємств проведуть заходи щодо цифровізації, що призведе до скорочення робочих місць.
Навмисно перекручуючи статистику по ринку праці (за міжнародною методологією самозайняті повинні розглядатися як безробітні), обмежуючи допомогу з безробіття вкрай низьким розміром, влади вбивають відразу двох «зайців». Фіксують офіційний рівень безробіття (який розраховується залежно від кількості які звернулися до центрів зайнятості) на низькому рівні і економлять на виплати з безробіття.
При збереженні поточного підходу до ринку праці цінність показника безробіття з практичної точки зору невисока. Ніхто в Казахстані не знає, що реально відбувається на ринку праці. У Міністерства праці та Комітету з статистикою Казахстану немає повної інформації про те, які фахівці потрібні зараз, які будуть потрібні через 5-7 років. Можна відзначити, що основною тенденцією останнього 10-річчя на ринку праці стало зміщення зайнятості зі сфери виробництва в сферу послуг. Якщо в 2007 році кількість зайнятих між сферою послуг і реальним сектором розподілялося порівну, то до теперішнього часу частка послуг зросла до двох третин.
Щоб оцінити масштаб проблеми, звернемося до ряду об'єктивних показників, яким можна довіряти: чисельності населення республіки, кількості учасників накопичувального пенсійного фонду та системи обов'язкового соціального страхування. Загальна кількість економічно активного населення - 8,6 млн осіб, але регулярні пенсійні та соціальні відрахування роблять близько 5,8 млн осіб. І це все при тому, що населення країни перевищує 18 млн чоловік.
Влада Казахстану розробляють для кожного регіону дорожні карти щодо скорочення безробіття. Проте реальної програми вирішення проблеми безробіття в країні немає. На цьому тлі в останні чотири роки поглиблюється негативне сальдо зовнішньої міграції.
За даними Комітету з статистикою, тільки в січні-лютому поточного року воно склало 1957 чоловік (зростання на 32%). Казахстан залишає все більше висококваліфікованих фахівців. До початку року число вакантних місць на великих і середніх підприємствах країни досягало 26,5 тис. (Майже на 20% більше, ніж роком раніше). Згідно з дослідженням аналітичного порталу Finprom.kz, «найбільш критичний відтік технарів, економістів і педагогів». При цьому багато хто з навчальних закладів просто штампують неякісних фахівців, і володіння дипломом (навіть червоним) не гарантує, що випускник знайде роботу.
Невже економіка РК краще, ніж в Німеччині (безробіття 5,4%), де дохід, який вважається межею бідності, більше, ніж середня зарплата в Казахстані?Чому це відбувається?