За десять років з Казахстану на постійне місце проживання в інші країни виїхало понад півмільйона людей. А якщо точніше, то з 2001 по 2011 рік прибуло 608 тисяч, вибуло 668 тисяч. Про це 13 квітня цього року ІА «Новини-Казахстан» повідомив глава Агентства по статистиці республіки Аліхан Смаїлов.
Переїзд в іншу країну - це майже завжди життя з чистого аркуша. З новими проблемами і набуття. Добре, якщо цей крок продуманий до дрібниць: вид на проживання, громадянство, житло, робота (або пенсія), навчання. Буває, що в пошуках кращого життя людина зривається з місця, а в підсумку змінює одні проблеми на інші, часом масштабніше тих, що були. 
Валентина СЕРБІНА
У грудні 2011 року в Шимкенті проходила міжнародна зустріч з питань міграції в Центральній Азії. На цьому заході російська журналістка і правозахисниця Лідія Графова розповіла учасникам зустрічі про статтю «Дорогі мої старики», що вийшла в другому номері журналу «Міграція, ХХI століття». Автор статті - Галина Рагозіна. У публікації йдеться про Валентині Іванівні Сербіної, нашій землячці, заслуженому педагога, довгі роки пропрацювала завучем в гімназії №8 міста Шимкента. У листопаді 2009 року вона поїхала на ПМЖ до Росії - в місто Воронеж, до рідної дочки - і сподівалася на отримання громадянства РФ у спрощеному порядку. Однак їй було відмовлено в цьому, так як необхідний документ - свідоцтво про народження - було втрачено. Для управління Федеральної міграційної служби Росії саме метрика є підставою для видачі прискореного громадянства особам, які жили за кордоном, але народилися в Росії. Незрозуміло чому, але відмітка про місце народження в казахстанському паспорті для російських чиновників доказом не є. Інша справа - метрика. Також вони проігнорували той факт, що Сербіна - рідна мати і бабуся громадянок РФ. Лише через рік ходінь по різних інстанціях Валентині Іванівні дали право на тимчасове проживання в РФ.
Їдучи з Шимкента, ветеран-педагог допустила декілька помилок: ще не отримавши громадянства Росії, вона виписалася з Шимкента і забрала весь пакет своїх пенсійних докуметов з ГЦВП. Зрозуміло, після цього їй перестали нараховувати пенсію в Казахстані, не було підстав нараховувати її і в Росії.
... Що значить для 89-річної людини залишитися практично в чужому місті без пенсії, без громадянства? Все життя сумлінно пропрацювати, а на старості років стати утриманцем, баластом для сім'ї. Такого і ворогу не побажаєш. «Благаю, допоможіть мені повернутися!» - таке повідомлення надійшло від неї на сайт Шимкентскій гімназії-ліцею №8.
Допомогти Сербіної взялися громадські організації «Казахстанська земляцтво в Воронежі», «Мігрант-партнер», Форум переселенських організацій, але в підсумку і їх зусилля виявилися малопродуктивними - все впиралося в відсутність метрики. Після всього цього Валентині Іванівні захотілося тільки одного - повернутися в Шимкент.
До вирішення проблеми пенсіонерки підключилися і казахстанці. Розуміючи, що в 90-річному віці переїзди дуже скрутні, обмежилися відновленням виплати пенсії в Казахстані, громадянкою якої вона і залишалася. Але і тут, згідно з безлічі інструкцій, підпунктів, статей, це питання не вирішувалося.
Асоціація «Цивільний союз Південно-Казахстанської області», куди звернулися російські громадські працівники, знаходиться на зв'язку з автором статті, консультантом громадської приймальні, а також головою Казахстанського земляцтва в Воронежі Галиною Рагозіної, яка опікується пенсіонерку. Вона розповіла, що Сербіна отримала посвідку на проживання в Росії і подала документи на пенсію. Через відсутність деяких довідок їй призначили мінімальну пенсію. Для отримання пенсії в більшому розмірі були необхідні довідки про заробітну плату з ГЦВП ЮКО і про перейменування гімназії, де працювала Сербіна. Співробітники «Громадянського альянсу ЮКО» в прискореному порядку отримали з обласного архіву всі необхідні довідки, нотаріально завірили їх і відправили експрес-поштою до Воронежа на ім'я Галини Рагозіної, яка займається пенсійними справами Сербіної. Сьогодні Валентина Іванівна має пенсію і отримала перерахунок за шість місяців, пенсія за інші місяці в Казахстані пропала.
НА ЗАМІТКУ
Постанова уряду РК 28 березня 2012 року №361 «Про затвердження Правил оформлення документів на виїзд за межі Республіки Казахстан на постійне місце проживання».
Правила розроблені відповідно до Конституції РК, ЗРК від 22 липня 2011 року «Про міграцію населення», іншими нормативно-правовими актами та визначають порядок виїзду громадян РК за межі Республіки Казахстан на постійне місце проживання, повідомила інформаційна служба ZAKON.KZ
Громадяни РК виїжджають за межі Республіки Казахстан і безперешкодно повертаються в Республіку Казахстан. Виїзд і повернення здійснюються за паспортом громадянина Республіки Казахстан.
Громадянам Республіки Казахстан тимчасово відмовляється у виїзді з Республіки Казахстан з підстав, передбачених законами Республіки Казахстан.
Виїзд громадянина Республіки Казахстан за кордон може бути тимчасово обмежений на термін, передбачений трудовим договором (контрактом) під час оформлення допуску до державних секретів.
Із заявами про виїзд за межі Республіки Казахстан на постійне місце проживання можуть звертатися особи, які досягли вісімнадцяти років, а одружені - шістнадцяти років. Документи за дітей і громадян, визнаних судом недієздатними, подаються їх законними представниками.
Для виїзду на постійне місце проживання за межі Республіки Казахстан в уповноважений орган за місцем постійного проживання громадянами особисто або їх законними представниками подаються такі документи:
1) заява-анкета;
2) посвідчення особи і паспорт громадянина Республіки Казахстан, свідоцтво про народження дітей, які не досягли шістнадцятирічного віку;
3) нотаріально засвідчену заяву від проживають в Республіці Казахстан осіб, які мають за законом право на отримання від виїжджають аліментів (батьки і колишнє подружжя, якщо є неповнолітні діти від спільного шлюбу та ін.), Про відсутність у них заперечень на виїзд. У тих випадках, коли заявник з яких-небудь причин не може отримати таку заяву, питання вирішується в судовому порядку;
4) довідка про зняття з військового обліку і здачі військового квитка;
5) висновок органів опіки і піклування про облік думки дитини, яка досягла десятирічного віку, при прийнятті рішення про його виїзд з батьками або іншими законними представниками;
6) при виїзді на постійне місце проживання громадян Республіки Казахстан, які не досягли вісімнадцяти років, спільно з одним з батьків (опікуном, піклувальником) - нотаріально завірена згода другого з батьків, який проживає на території Республіки Казахстан. При відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього може бути вирішено в судовому порядку.
Витребування від громадян інших документів не допускається.
Уповноваженим органом за місцем постійного проживання заявника проводиться перевірка відсутності у громадян, які звернулися із заявами про виїзд за межі Республіки Казахстан на постійне місце проживання, підстав для відмови у виїзді за межі Республіки Казахстан.
Запити уповноваженого органу щодо громадян, які звернулися із заявами про виїзд за межі Республіки Казахстан на постійне місце проживання, розглядаються зацікавленими державними органами протягом десяти календарних днів з моменту надходження запиту до державних органів.
Рішення про оформлення документів на виїзд за межі Республіки Казахстан на постійне місце проживання приймається не пізніше тридцяти календарних днів з дня надання всіх документів, перелічених в пункті 8 цих Правил.
Громадянам Республіки Казахстан, які виїжджають за межі Республіки Казахстан на постійне місце проживання, незалежно від їх віку, оформляється паспорт громадянина Республіки Казахстан. Їх посвідчення особи здаються в уповноважений орган, який оформив документи на виїзд за межі Республіки Казахстан на постійне місце проживання.
Громадяни Республіки Казахстан, які виїхали за межі Республіки Казахстан по тимчасовим справах і виявили бажання залишитися там на постійне місце проживання, звертаються в зарубіжних установ Республіки Казахстан. До заяви додаються такі документи:
1) заява-анкета;
2) дозвіл на постійне місце проживання, виданий компетентними органами країни перебування;
3) дві фотокартки розміром 4 мм х 5 мм;
4) копія паспорта громадянина Республіки Казахстан;
5) посвідчення особи;
6) при залишенні громадян Республіки Казахстан, які не досягли вісімнадцяти років, спільно з одним з батьків (опікуном, піклувальником) - нотаріально завірена згода другого з батьків, який проживає на території Республіки Казахстан. При відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього може бути вирішено в судовому порядку.
Постанова набирає чинності після закінчення 10 календарних днів після першого офіційного опублікування.
Фаріда Шарафутдинова
«РАБАТ» №16 від 18.04.2012 р
Що значить для 89-річної людини залишитися практично в чужому місті без пенсії, без громадянства?