1. велоруху
Перше, що кидається в очі після прибуття в Копенгаген, - це величезна кількість велосипедистів. Здається, ніби все місто бере участь у масштабному велопробігу. Їдуть стильні дівчата в шубах, їдуть чоловіки в яскравих шарфах, їдуть бабусі і дідусі. Батьки везуть в спеціальних візках дітей. Іноді разом з дитиною в коляску сідає і один з батьків.
Та й як не їздити на велосипедах в місті, де такі відмінні доріжки! Поки білоруські роверисти скаржаться, що їм малюють велодоріжки там, де розташовані автобусні зупинки та ліхтарі, данці просто крутять педалі. Велодоріжки зазвичай розташовані між дорогою і тротуаром так, що ніхто нікому не заважає. Парковками жителі теж не обділені, вони є навіть у будівлі парламенту.
Перевага такого виду транспорту і для здоров'я безсумнівно. У Копенгагені майже немає людей з відверто зайвою вагою. Не дивно: датчани можуть проїжджати до 100 км в день.
2. Відкритість
Ще одна особливість, яка відразу ж впадає в очі при в'їзді в Копенгаген, - це відсутність штор і жалюзі на вікнах. Данці працюють, займаються спортом, сидять в кафе і абсолютно не турбуються, що на них хтось дивиться. Чи не завішують вікна і в квартирах. Так що все стильні інтер'єри можна при бажанні розглянути. Люди ніби говорять: нам нема чого приховувати. Данці прагнуть до того, щоб більшість людей займали позицію середнього класу. Бідних і багатих тут небагато.
Відкритість проявляється і в спілкуванні людей з чиновниками. У Копенганенскую ратушу, де розташовується мерія міста, вхід вільний. Його не закрили навіть з побоювань можливих терактів. У парламент можна потрапити вже з пропуску. Зате там є окремий кабінет для журналістів, які можуть в будь-який момент поставити парламентаріям, що цікавлять.
3. Волонтерство
У Данії волонтером бути не тільки можна, а й треба. Молоді данці сприймають це заняття не як марнування часу, а як можливість отримати навички, які знадобляться в майбутній роботі. Молодіжних організацій так багато, що для людини стає проблемою не куди піти, а яку галузь вибрати.
Цікавий і принцип фінансування. Підтримати молодіжні організації може будь-який датчанин, що купує лотерейні квитки. 10% від суми, вирученої від продажу квитків, направляються організаціям. Яким - вирішує Данська молодіжна рада.
4. Сортування сміття
Пам'ятайте, як в 1990-і популярно було здавати порожні пляшки? У Данії так теж роблять, тільки замість скла відносять до магазинів пластик. Кореспонденту «БГ», купувати пляшку води вартістю 2,25 крони, нарахували ще 1,5 крони зверху за упаковку. При бажанні використану тару можна повернути в магазин і отримати чек на певну суму. Ну і сортуванням сміття за принципом скло окремо, папір окремо тут теж нікого не здивуєш.
5. Підхід до енергозбереження
Данці, незважаючи (а можливо, і тому) на високий рівень життя, що не грішать марнотратством. Однак, якщо в Бресті в цілях економії просто обрубують вуличне освітлення, в Копенгагені підходять до цього питання інакше. Вуличні ліхтарі там горять, зате не підсвічуються деякі історичні будівлі. Наприклад, Королівський палац Амалієнборг. Це не додає радості туристам, які хотіли б побачити його у всій пишності ввечері, зате економить електроенергію. При цьому ходити і їздити по вулицях міста не страшно, бо там світло.
6. Відкриті тераси в кафе
Данці - народ суворий. Вони не тільки сідають на велосипед в будь-яку погоду, не боячись снігу і дощу, а й п'ють каву на відкритих терасах в грудні. Секрет простий. На парасольки прикріплюють спеціальні лампи, які і зігрівають відвідувачів кафе. До речі, національна кухня датчан повинна бути близька білорусам. Наприклад, смаженим беконом і молодою картоплею нас не здивуєш. Зате солона риба та сири в Данії просто приголомшливі.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter.